Без терміну давності

Слова заперечення не «горобець»

«27 квітня 2010 року Президент України В. Янукович виступав на сесії Парламентської Асамблеї Ради Європи (Страсбург), де навмисно, в порушення вимог Конституції і законів України та судового рішення, яке вступило в законну силу, заявив: «Визнати Голодомор як факт геноциду неправильно і несправедливо», — нагадує Григорій Омельченко. — Зазначу, що Комітет ПАРЄ з юридичних питань і прав людини (членом якого я був) визнав Голодомор в Україні 1932-1933 роках геноцидом і запропонував сесії ПАРЄ включити це визначення (геноцид) до резолюції. Але сказане Януковичем суттєво вплинуло на об’єктивність резолюції (прийнята 28 квітня 2010 року), у якій Голодомор не був визнаний «геноцидом».

Нагадаємо, що, відповідно до ст. 1-2 Закону України «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні», Голодомор є геноцидом українського народу, а «публічне заперечення Голодомору 1932-1933 років в Україні визнається наругою над пам’яттю мільйонів жертв Голодомору, приниженням гідності українського народу і є протиправним».

Ще напередодні обрання Януковича Президентом, 13 січня 2010 року Апеляційний суд м. Києва постановив, що колишні керівники СРСР Сталін Й. В., Молотов В. М., Каганович Л. М., Постишев П. П., Косіор С. В., Чубар В. Я. і Хатаєвич М. М. «з метою придушення національно-визвольного руху в Україні та недопущення побудови і утвердження незалежної української держави, шляхом створення життєвих умов, розрахованих на фізичне винищення частини українців спланованим ними Голодомором 1932-1933 років, умисно організували геноцид частини української національної групи, внаслідок чого було знищено 3 млн. 941 тис. осіб, тобто безпосередньо вчинили злочин, передбачений ч. 1ст. 442 Кримінального кодексу України (геноцид)». Ця постанова суду одразу набрала законної сили.

Виходячи з цього, на думку екс-нардепа Омельченка, є всі підстави зробити висновок, що в діях В. Януковича є ознаки злочинів, передбачених ст. 382 (умисне невиконання службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, постанови суду, що набрало законної сили), ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем), ст. 365 (перевищення влади або службових повноважень) ККУ. І цього достатньо для відкриття кримінального провадження щодо Януковича, проведення досудового слідства і направлення справи до суду.

Ще п’ять років тому Григорій Омелянович вимагав від тодішнього очільника ГПУ Олександра Медведька «порушити кримінальну справу щодо Януковича В. Ф., провести повне, всебічне, об’єктивне дослідження всіх обставин справи, за результатами якого дати правову оцінку його діянням». Але з Різницької тоді прийшла «суха» відписка, що «Генпрокуратура не уповноважена здійснювати нагляд за додержанням законності у діяльності Президента України».

Але часи змінилися. Відтак Григорій Омельченко просить нинішнього Генпрокурора Віктора Шокіна зробити те, що відмовлялися зробити його попередники на посаді: «Відповідно до вимог ст. 214 КПК України зареєструвати у Єдиному реєстрі досудових розслідувань мою заяву про кримінальне правопорушення, вчинене Януковичем В. Ф. (№95-с від 25 листопада 2015 року), розпочати кримінальне провадження та присвоїти йому номер. Після завершення досудового слідства справу з обвинувальним актом щодо Януковича В. Ф. направити до суду до розгляду по суті».

Державна зрада у Харкові

Екс-депутат також нагадує Генпрокуратурі, яка поки що не просунулася у розслідуваннi злочинів проти активістів Євромайдану, про інші діяння, скоєні Януковичем у перший рік свого президентства. Ще тоді пан Омельченко зареєстрував проект постанови ВР «Про утворення Спеціальної тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з розслідування діянь Президента України Януковича Віктора Федоровича, які місять ознаки злочину та розгляду питання про усунення його з поста Президента України в порядку імпічменту» (реєстраційний № 6366 від 30.04.2010р. ).

Але комісія так і не була створена і не запрацювала через опір провладної більшості. Нічого не дав і депутатський запит Омельченка до Генпрокурора, в якому він вимагав порушити кримінальну справу проти Януковича після підписання останнім так званих Харківських угод 21 квітня 2010 року, які стосувалися значного подовження терміну перебування Чорноморського флоту РФ на території України.

Тоді Комітет у закордонних справах ВР ухвалив рекомендувати парламенту відхилити проект Закону «Про ратифікацію Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України» «як такий, що має антиконституційний і антидержавний характер та ставить під загрозу національні інтереси України, підриває її державний суверенітет і територіальну цілісність та веде до нарощування державного боргу країни». Тодішня провладна більшість із бійками таки протягнула ратифікацію Харківських угод через парламент.

«Правовий аналіз діянь Президента Януковича, висновків окремих комітетів ВР, Головного науково-експертного управління апарату ВР та оцінок юристів щодо підписання Януковичем зазначеної угоди, на мою думку, дає підстави зробити висновок, що в діях Януковича вбачаються ознаки злочинів, передбачених ст. 111 (державна зрада), ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем), ст. 365 (перевищення влади або службових повноважень) ККУ», — стверджує Григорій Омелянович.

Пан Омельченко констатує, що підписання Харківських угод та їх ратифікація Верховною Радою призвели до загострення політичної ситуації, дестабілізації, жорсткого протистояння та насильства в суспільстві й парламенті, масових мітингів, порушення громадського порядку, зіткнення з правоохоронними органами, хуліганства, нанесення тілесних пошкоджень громадянам, працівникам міліції, народним депутатам. Відтак Григорій Омельченко пропонує Генпрокуратурі розслідувати і ці епізоди діяльності Януковича та його поплічників.