Принципова уМОВА

— Чому ви вирішили отримати паспорт без російської мови, адже розумієте, що в нас у країні, на жаль, одна з найзатятіших бюрократій у світі: досить тривала тяганина з паперами, документацією та й державні установи не найоперативніші у світі?

— Як бачите, це дало результат. Якщо не створювати таких ситуацій, нічого не намагатися змінити, то і результату не буде. А сидіти і чекати, що хтось за тебе прийде, зробить, змінить — це паразитичний підхід. Ті проблеми, які ти можеш вирішити, варто вирішувати. Недолік наших людей у тому, що, якби кожен із нас робив те, що може, — однозначно був би результат. Не подобається, коли недопалки кидають на вулиці — підійди і скажи. Наступного разу людині стане соромно, і вона навряд так вчинить. Точно так і з паспортом. Не подобається, що він російською, — піди і зміни це.

— Святославе, ви першим в Україні отримали паспорт без написів російською мовою. Чи є на сьогодні механізм отримання такого паспорта, як у вас, винятково українською мовою і для інших громадян?

— Так. Після нашого виграшу в суді, коли я домігся, щоб у моєму паспорті не було російських написів, Кабінет Міністрів прийняв постанову і затвердив зразок нового паспорта. З 1 січня 2016 року будуть видавати основні документи громадянина країни за новим зразком. Це паспортна картка. Згідно з законом вона має бути заповнена українською мовою і, за бажанням громадянина, — транслітерація латиною.

— Якою буде нова пластикова картка?

— Більшість людей сьогодні переймаються тим, що цей паспорт, який називають біометричним, міститиме якісь персональні дані. Це неправда. Насправді біометрична інформація полягає лише у відцифрованому підписі й фотографії. Ні відбитків пальців, ні якоїсь іншої особистої інформації у цій картці міститися не буде.

— Скажіть, який буде механізм отримання нового пластикового паспорта? Яким чином кожен, хто захоче отримати паспорт лише українською і з транслітерацією латинкою, зможе його змінити?

— З прийняттям нового закону не виникає обов’язку обміну паспорта. Тобто, отримавши перший паспорт, який у всіх сьогодні паперовий, ви його можете мати аж до смерті. Але якщо ви хочете обміняти паперовий паспорт на пластиковий, у вас мусить бути підстава для обміну. На даний момент є декілька підстав, зокрема: зміна прізвища, пошкодження паспорта, втрата паспорта. Тобто звичайне бажання громадянина просто змінити паспорт, на жаль, не може бути підставою.

— Що має зробити громадянин, щоб отримати паперовий паспорт, але щоб у ньому написи були лише українською мовою?

— Дуже шкода, але ви не зможете просто прийти в паспортний стіл і попросити видати новий паспорт. Мій паспорт був пошкоджений, тому я й отримав новий.

— А якщо я його спеціально пошкоджу, з метою отримати новий, пластиковий? Це може стати підставою?

— Абсолютно. Ви можете його легко пошкодити. Наприклад, замалювавши місце народження, дату народження або ж надірвавши сторінку паспорта. Проте варто сказати, що за це ви маєте сплатити штраф від 17 до 51 гривні. Але в результаті отримаєте новий пластиковий паспорт і без написів російською.

— Який механізм надалі? Я приходжу в паспортний стіл, і там мені просто замінюють паспорт?

— Так, але нагадаю, що це можна буде зробити з 1 січня 2016 року. Оскільки нові пластикові паспорти будуть видавати лише з цього числа.

— Скільки потрібно буде чекати, щоб отримати новий паспорт?

— У місячний термін мають виготовити новий паспорт.

— Чи можуть бути перешкоди в отриманні паспорта українською мовою з 1 січня 2016 року? Наприклад, якщо громадянин прийде в паспортний стіл уже з пошкодженою сторінкою, а йому відмовляться надавати новий. Може статися така ситуація?

— Ні. Тому що це вже затверджено законом і, наскільки я знаю, уже виділені кошти на виготовлення нових бланків.

— До яких судів зазвичай подаєте позови?

— Це, як правило, місцеві львівські суди. Але думаю, що в перспективі доведеться і до європейських звертатись.

— Уже є на це підстави? Відомо, що рік тому ви подавали позов до суду на Кабмін, проте програли його. Ситуація стосувалася виплати заробітних плат державним службовцям. Є в планах продовжувати цю діяльність?

— Якраз над цим зараз і працюємо. У законі прописано, що є мінімальна заробітна плата і є тарифний розряд. Наприклад, мій тарифний розряд як викладача університету — 17 і мій коефіцієнт — 3. Отже, це означає, що мінімальну заробітну плату треба помножити на 3. Зараз мінімальна заробітна плата 1378, але Кабмін множить не на це число, а на міфічні 1012 гривні, що є порушенням закону. Отже, мені, наприклад, до зарплати не додають щомісяця 1098 гривень. Людям, у яких коефіцієнт, наприклад, одиниця, не додають 366 гривень. Тобто людей обраховують. Тому я й вирішив подати позов до суду, щоб з’ясувати, чому українців обраховують, адже в законі все чітко прописано. Проте якщо і цього разу не вдасться довести свою правоту, то будемо звертатися до Європейського суду з прав людини. Зупинятися на цьому точно не будемо.

— Більшість громадян навряд чи цікавились цією ситуацією нарахування грошей, не кажучи вже про коефіцієнт, який ви зазначили. Як людина, яка працює у бюджетній сфері, може дізнатися про свій коефіцієнт?

— Це можна легко дізнатися в бухгалтерії. Це не якась таємна інформація. Просто більшість людей і справді про це не знають.

— Ви у розмові часто кажете «ми». Зрозуміло, що в судових справах потрібна допомога юристів. Хто ваша команда і хто допомагає у провадженні справ?

— Наша команда невелика. Це я і 4 знайомі юристи. А так нас багато хто підтримує: словами, порадами.

— Ви викладач Львівського національного університету. Як колеги і студенти ставляться до вашої діяльності?

— Позитивно. Часто запитують, що і як. Деколи звертаються по допомогу, питають, як можна врегулювати ту чи іншу ситуацію. Я завжди готовий допомогти, порадити.

— Чи немає ідей створити громадську організацію і долучати до неї небайдужих людей, які приходять iз порадами до вас?

— У нас є громадська організація, яку ми зареєстрували і яка має назву «Незалежні». Але на сьогодні в цих формальностях немає сенсу. Це не заважає, але і не сприяє.

— Часто до вас звертаються люди і говорять, що ви робите справді хорошу справу?

— Так, досить часто. Часом запитують, як допомогти, долучитися. Ми зараз справді маємо багато судових позовів, справ, які необхідно вирішувати.

— Це все відбувається на добровільних засадах чи вам хтось допомагає у фінансовому плані? Оскільки навіть судова тяганина як-не-як, але потребує коштів.

— А хто нам може допомагати? Звісно, самі. Я, окрім того, що працюю старшим викладачем в університеті, також займаюся програмуванням, а в цій галузі, як відомо, хороші зарплати. Тому я зі свого боку вважаю необхідним робити те, що роблю.

— Скільки зараз загалом справ, які ви подали до суду?

— Близько десяти.

— Вас обрано депутатом від президентської партії «Солідарність» до Львівської міської ради. Чи маєте політичні амбіції?

— Я ніколи не був у політиці, тому поки важко сказати. Дуже б хотілося, щоб за рівнем наша політика прирівнювалася до американської або ж німецької. Коли, приміром, високопосадовець узяв кредит не під офіційно оголошені відсотки, а під 2,5%, і його відразу осудила громадськість, і він був змушений полишити свій пост — я був би дуже радий, якби в нас були такі тенденції в політиці.

— Не можу не поцікавитися про ситуацію із паном Аваковим. Ви виграли суд проти міністра внутрішніх справ. Основною вашою вимогою було те, щоб міністерство надало переклад виступу Авакова, коли він говорив не державною мовою. Прес-служба надіслала вибачення за фразу Арсена Авакова, коли він сказав, цитую : «львів’яни теж бувають дурні, як і харків’яни». Ви прийняли це вибачення?

— Слово «вибачте» у листі, який надіслала прес-служба МВС, не звучало, сказали лише, що він не хотів нікого образити, але добре, що принаймні цей лист надіслали. Я не тримаю образ на пана Авакова, у мене лише вимога до нього, як до державної особи, говорити українською.

— На когось ще подаватимете до суду з державних службовців за те, що вони не говорять українською?

— Так, на черзі Зорян Шкіряк, який також не дотримується Конституції і на державній службі дозволяв собі говорити російською мовою без перекладу.

— Можна подавати безліч позовів, акцентувати на цьому увагу. Але, як вважаєте, такими позовами до суду справді можна буде змінити ситуацію і на державних посадах люди справді почнуть говорити українською?

— Особисто я вважаю, що Аваков зараз старається спілкуватися і переходити у більшості випадків на українську. І такі ситуації допомагають підштовхувати людей до того, що варто говорити українською. Особливо тим, хто працює на державній службі.

— Як вважаєте, якби більшість людей була не байдужою і таки долучалася до таких ініціатив, як ваша, був би результат?

— Однозначно. Якби на всю Україну був хоча б 1 % людей, готових відстоювати свої права, людей, які до кінця б ішли і не боялися перешкод — суд так суд, тут нічого страшного немає. Хто, як не ми? Мій паспорт став зразком того, що варто боротися, навіть коли тебе переконують, що в тому немає сенсу, і вважають дивакуватим.

— Чи плануєте надалі займатися українізаційною діяльністю?

— Планую чи не планую, а мушу. Зараз у нас тривають суди з міжнародними компаніями, які не мають маркування товарів українською. Останній судовий позов був проти італійської марки пральних машин, яка не мала маркування та інформації про автомобіль українською мовою.

— Чому ви стаєте на захист української мови?

— Як бачимо, регіони, де провадилась неправильна мовна політика, перебувають у стані війни. І якби держава це питання вирішувала, думаю, ми б не мали того, що маємо сьогодні. Більшість країн, які мають двомовність, мають проблеми з територіями. Я не кажу, що всі, але більшість. Ірландія, Іспанія, Канада — як-не-як, але мають внутрішні проблеми. Є винятки, звісно, але вони поодинокі. Якщо розвивати мову, вона об’єднає людей, тоді й не матимемо проблем із територією.