Щирі співчуття і дипломатія

27.11.2015

У День пам’яті жертв голодоморів та політичних репресій у телеефірі презентують нову документальну стрічку «Страх і надія. Український Голодомор і американська політика». Працювали над стрічкою відомий журналіст-історик Вахтанг Кіпіані і команда телепрограми «Історична правда». Знімальна група у Сполучених Штатах й Україні збирала та опрацьовувала матеріали з архівів і приватних збірок. Знімали у Вашингтоні, Нью-Йорку, кількох містах штату Нью-Джерсі, Чикаго, Кембріджі, а також у Києві та Львові.

Для проекту було записано більше двох десятків інтерв’ю. Зокрема, із громадянами США, свідками Великого голоду. У стрічці можна почути спогади 101-літньої Тані Гарбуз, уродженки Запоріжжя. Свої оцінки й судження висловлюють історики і політологи Роман Шпорлюк, Олександр Мотиль, члени комісії Конгресу США з вивчення Голоду 1932—1933 років Мирон Куропас і Уляна Мазуркевич, юрист Юліян Куляс, активісти української громади.

У фільмі, який 28 листопада можна буде побачити у вечірньому ефірі каналу ZIK або переглянути в інтернеті, два зрізи: минуле і сучасність. Творці пробують розібратися, чому світ, знаючи про загибель мільйонів селян в Україні, так довго мовчав; чому журналіст Волтер Дюрранті, який заперечував голод в Україні, досі є лауреатом Пулітцерівської премії. Розкажуть, як американець з індіанським корінням Джеймс Мейс відкрив очі на правду про народовбивство і чого це йому коштувало.

Автор ідеї створення «Страху і надії» Вахтанг Кіпіані не обходить і питань нинішнього сприйняття міжнародною спільнотою колишніх злочинів більшовицької Росії в Україні. Він каже: «Визнання через 80 років — це перемога чи неминучий хід історії? Монумент неподалік Капітолію у Вашингтоні з написом «Голодомор — геноцид українського народу» — щире співчуття чи данина нормам міжнародних відносин? Запитань багато. Ми намагалися зрозуміти логіку історії, мотиви дійових осіб, почути свідків і розпитати вчених. Впевнений, що з такої перспективи, як показуємо ми, досі українські тележурналісти ще не розповідали про цю трагедію».

  • «Як тебе не любити, Києве мій!»

    Щорічно в останній тиждень травня жителі столиці святкують День міста. Свято чекатиме буквально на кожному кроці y центрі міста, адже цього року програма заходів нараховує 35 різних художніх, культурно-освітніх і спортивних подій. >>

  • Кровна залежність

    У жінки, яку покусали собаки в Миколаєві, медики діагностували гостру крововтрату і хронічний сепсис, який є прямою загрозою для життя. Їй терміново потрібно кілька сеансів переливання крові. Лікарі просять усіх небайдужих городян надати допомогу і здати кров. Нагадаємо, потерпілій через отримані травми ампутували праву руку. >>

  • «По-моєму, чувак, нас кинули»

    Невідомий нещодавно виманив майже 40 тисяч грн. за уявне пальне у 67-річного фермера із Золочівського району Львівщини. З цього приводу ошуканий чоловік звернувся в поліцію. >>

  • Конвеєр репресій

    Учора в Сімферополі й Алупці окупованого Криму відбулися чергові обшуки у будинках кримських татар. За словами адвоката Еміля Курбедінова, у більшості випадків, затриманих людей у масовому порядку відвозять до так званого «Центру «Е» у місто Сімферополь (центр боротьби з екстремізмом при МВС Росії). >>

  • «Херсон» наснився

    У ватажка терористичної «ДНР» Олександра Захарченка вочевидь сталося сезонне психічне загострення. Інакше, як пояснити його чергове словоблуддя: мовляв, бойовики «можуть претендувати на Херсонську область й інші населені пункти». >>