Шановні добродії, пані і панове, навіть товариші. Зовсім не хочу вас образити. Це тільки невігласи придумали, що свиня — щось тупе, нахабне, верескливе, і якщо хочуть комусь дошкулити, то називають його іменем цієї миролюбної і цілком доброзичливої, а головне — ні в чому не винної перед нами тварини. Проте, як відзначають лікарі-анатоми, всі внутрішні органи свині своєю будовою точнісінько нагадують людські. І якщо потрібно замінити зношений серцевий клапан у людини, заміну, тобто «запасну деталь», хірурги беруть зі свинячого серця.
А деякі люди і характером своїм нагадують оцю вайлувату істоту, що запливла жиром. Свині що — аби годували добре, аби калюжа з болотом та щоб мухи не кусали. Так само й людина. Один дебелий чолов’яга (обличчя цеглини просить) із злістю прохрюкав: «Я сам тоже хохол, но мнє плєвать на вашу вільну Україну. Мнє лішь би вижить і било что пожрать. А кто намі будєт правіть — Росія, Гєрманія, Польша, Турція — мнє до фєні». Отак-то. Потовчіться у чергах, поїздіть в електричках і ви неодмінно здибаєте людей, які сповідують отаку свинську філософію.
І ще не таке можна почути. І те, що Путін зовсім не напав на Україну, не надсилає своїх найманців, зброю. Він просто хоче навести порядок в Україні, поліпшити життя населенню Донбасу, шахтарям, робітникам, а, бачте, Порошенко, Яценюк, Турчинов із ляшками воюють проти нього, не дають йому робити благородну справу. А западенці — фашисти, бандерівці — бомблять міста Донбасу і Луганщини. Он у роки Другої світової бандерівці, українці вірно служили рейху й карали своїх.
«Звісно, що негідники й зрадники були і серед українців, а хіба генерали Власов, Трухін, Шиленков, Закутний, Рябов, котрі служили в «Русской освободітєльной армії» (РОА), були українцями, симпатизували бандерівцям? — говорю йому. — А хіба 800 тисяч донських, кубанських та інших козаків, поліцаїв, бургомістрів, диверсантів, карателів, колишніх воїнів Радянської армії, які у полоні перейшли на бік ворога і вірою та правдою служили Гітлеру, хіба всі теж були українцями?»
Хохол люто блима очима і сердито сопе. Своїми вбогими, курячими мізками він ніяк не може збагнути такі поняття, як логіка, факти, докази. Для хохла Путін, старший брат, — це божество. Бо ж не даремно під час виборчих перегонів до Верховної Ради України балотувалася політична сила під назвою «Партія прихильників Володимира Путіна». Для них Путін — це бог, цар і воїнський начальник. І в Росії шириться рух за зарахування Путіна до «лику святих». Бо ж, бачте, він боронить права слов’ян в Україні, в Сирії і в усьому світі. Це ж «хохли», побачивши свого кумира, несамовито верещатимуть: «Путін — презідєнт міра!». І тут наш малорос-українець не відрізняється від хрюкавки, для якої так само, як і для нього, абсолютно однаково, якого кольору в нас прапор, який герб, гімн, чи є в народу історія, культура, чи її знищують, чи й досі глумляться над нею, однаково, якою мовою розмовляють.
«А що мені дала ваша незалежність? Раніше хоч і не було самостійності, зате ж ковбаса була два двадцять за кіло!» — таким аргументом захищає свою ідеологію малорос-ковбасник. І вже не треба йому нічого — ні державності, ні мови, ні культури. Аби кендюх не був порожнім. І готовий він забути про голодомори, ГУЛАГи, репресії, духовний геноцид, і вже ладен «розтерзати і перевішати всіх націоналістів, «майданутих». І мружить білесі очиці, що запливли жиром, і смачно плямкає. Так, гляди, і захрюкає, чи то від задоволення від минулого життя, чи то від злості, що не може нажертися паперової ковбаси.
Свині, котра риє землю, сказати, що вона свиня, та дати їй копняка під черево, то вона тільки рохкне і робитиме своє діло. Головне, щоб налили в корито. «Хохол», якому впродовж віків таких уже надавали копняків та вже так глумилися над ним, над його національною гідністю, що він, як ота свиня, теж до всього вже звик. І тільки рохкне, коли йому зацідять у потилицю, і буде по-свинськи чекати, коли йому щось плеснуть у корито. Коли свиня верещить, то господар, аби вона вмовкла, дає їй щось попоїсти. Нині дуже модним є різне меценатство, спонсорство, благодійні фонди. Так от, пропоную створити фонд, кошти з якого можна було б використовувати на безкоштовне забезпечення ковбасою та іншими харчами тих малоросів, для яких однаково, під яким прапором ходити, якому богові і якою мовою молитися. Словом, створити їм хороші свинські умови. Нехай сидять у своїх хлівах, їдять удосталь дешеву ковбасу. Тільки нехай не верещать і не хрюкають на Українську державу.
Віталій БУХАВКО
Київ