В Іспанії запахло сепаратизмом

Позавчора парламент Каталонії зробив перший крок до відокремлення регіону, ухваливши резолюцію, яка передбачає створення «незалежної каталонської республіки». Проект документа підтримали 72 депутати, 63 — проголосували проти. Зокрема, місцеві осередки Народної та Соціалістичної партій. Для початку в Барселоні хочуть створити окреме міністерство фінансів, а цілковито від’єднатися від Мадрида сподіваються через півтора року — у 2017 році, повідомляє «Євроньюс».

Голосування ініціювали пронезалежницькі партії, які здобули більшість у місцевому парламенті. Перед його початком представник Соціалістичної партії Міґель Ісета вмовляв колег: «Благаю вас подумати про свою відповідальність за підтримку проекту резолюції, яка аж ніяк не допомагає вирішити проблеми Іспанії, а лише робить їх гіршими, зачиняючи двері для переговорів». На сьогодні в Мадриді скликають екстрене засідання уряду, який допрацьовує останні дні, оскільки 20 грудня в країні відбудуться парламентські вибори. Прем’єр Маріано Рахой збирається оскаржувати рішення Барселони в Конституційному суді, називаючи його незаконним. Ухвалена резолюція, щоправда, не визнає юрисдикції найвищої судової інстанції Іспанії. Серед крайніх заходів у Мадриді також не виключають, що можуть скористатися статтею Основного закону, яка передбачає позбавлення Каталонії статусу автономії.

Каталонія з її більш ніж 7,5 мільйона мешканців є найбагатшим регіоном Іспанії, забезпечує 20 відсотків від усього валового внутрішнього продукту і значною мірою утримує інші регіони країни. Окрім того, каталонці пам’ятають утиски їхньої мови та культурних традицій в часи диктатури генерала Франко. Каталонія історично тривалий час існувала як окрема держава: з кінця X століття як Барселонське графство, з XII століття в династичному союзі з Арагонським королівством як провідна частина цього союзу, — а тому мала широку самоврядність після створення династичного союзу з Кастильським королівством і виникнення королівства Іспанії у XV столітті. Але вона втратила всі елементи цієї самоврядності із запровадженням централізації Іспанії у XVIII столітті. Іще кілька років автономного статусу регіон отримав у 1930-х. Та після Громадянської війни в Іспанії Каталонія втратила не тільки автономію — тоді в Іспанії взагалі заборонили прилюдно розмовляти каталанською мовою, про розвиток культури регіону теж не було й мови. Певну автономію Каталонії відновила аж сучасна Конституція Іспанії 1978 року — яка при цьому проголосила «непорушну єдність» іспанської держави.

І хоча тепер Каталонія має широкі автономні права у складі Іспанії, але старі кривди і бажання жити самостійно збереглися. За даними ж опитувань, серед населення Каталонії кількість прихильників відокремлення від Іспанії й єдності з Мадридом приблизно однакова. Нинішнім успіхом незалежники по суті завдячують нещодавній економічній рецесії, яка боляче вдарила по теоретично загалом заможному регіону.