Усе пiд контролем ФСБ?
Коли в Україні, нарешті, почнеться викриття агентури ворожих спецслужб?
Нещодавно на одному з вітчизняних телеканалів політолог Григорій Перепелиця заявив, що саме російські спецслужби скерували потік сирійських біженців до Європи, добряче нашпигувавши його при тому своєю агентурою.
І це не якесь там припущення дилетанта, а результат аналізу справжнього (а не фейкового) доктора політичних наук. Виходячи з цього, є привід замислитися над тим, чим насправді пояснюються численні антиукраїнські дії та рішення нашого найвищого державного, військового та господарчого керівництва.
Механізми та ефективність дії агентурних мереж щодо працевлаштування ними своїх людей я можу оцінювати за власними спостереженнями. Маючи своїх людей на всіх щаблях української влади, КДБ-ФСБ демонструє просто дива в цьому плані.
Знаю, що двоє луганців-переселенців, яких я давно підозрюю у співпраці з ворожими спецслужбами, працевлаштовані в одному з міст Галичини не гірше, ніж вони були працевлаштовані в Луганську. При цьому один із них має в тому місті імідж такого собі українського суперпатріота, якого в нього й близько не було серед патріотичної громадськості рідного міста. Ось на що здатна агентура, яка отримала завдання від своїх резидентів, які у свою чергу керуються зі «старого доброго» центру.
Зважаючи на це, перестаєш дивуватися тому, чому в такій потужній аграрній країні, як наша, вщент знищено виробництво комбайнів, а виробництво тракторів уже на межі знищення. Чому в нас досі не здійснені такі конче необхідні для подальшого існування України реформи.
Чи саме не тому в нас не покараний жоден генерал, винний у трагедіях під Іловайськом та Дебальцевим, а остання взагалі представлена Президенту його військовими радниками як блискуча перемога української зброї!
Пам’ятаєте телесюжет із російських телеканалів, у якому Путін із Медведєвим вручали в Кремлі штатним офіцерам ФСБ (кураторам високопосадової агентури) державні нагороди за те, що Україна не змогла вступити до НАТО під час президентства Віктора Ющенка, незважаючи на бажання її найвищого керівництва?
Тому зовсім не виключено, що невдовзі ми побачимо щось подібне і стосовно невступу України до ЄС або сумлінного виконання нею Мінських домовленостей, які ведуть до занепаду та розпаду нашої держави.
Якщо Україна й надалі перебуватиме в таких щільних лещатах «братніх» спецслужб, вона залишатиметься приреченою як незалежна самостійна держава.