Хліб і сало — українські, а думки — російські,

21.10.2015

Вибачте, що пишу російською (лист перекладено українською. — Ред.). Я українка і непогано знаю рідну мову, навчалася в українській школі. Але доля закинула мене на Камчатку, і коли в 1970 році проводили перепис населення і я, заповнюючи анкету, заявила, що рідна мова в мене — українська, то отримала догану: «Що це за націоналізм?». От і розмовляю відтоді російською.

Тепер про своє покоління — «дітей війни». Дайте пільги, підвищення пенсій, дешевий газ — суцільний популізм. А декотрі нечесні політики цим користуються, адже це — електорат, який може привести їх до влади. Тому наобіцяти можна «гомо совєтікусам» усе що завгодно.

Президент наш багатий — і слава Богу, шкода лише, що Путін набагато багатший, але в Росії ніхто не наважується запитувати про його статки, про доньок, наскільки вони забезпечені, про його дружин — колишню і теперішню. Там усе добре, всенародна любов і підтримка, а з незгодними буде те, що й із Нємцовим.

У ті далекі часи героями для нас були шістдесятники, дисиденти. Їх переслідували, саджали в тюрми, засилали в Сибір, декому довелося емігрувати. Основна ж маса населення покірно плескала в долоні, все схвалювала, будувала цього монстра, який тепер загрожує усьому світу. Погнали на афганську війну — будь ласка, всі схвалюють. Вивели на першотравневу демонстрацію після Чорнобильської аварії — теж усі згодні. Аякже, треба ж показати на весь світ, що в СРСР усе добре!

Таке гасло було — «Право народів на самовизначення». Але це лише в тому випадку, коли йшлося про які-небудь народи десь на Кубі, в Сомалі, в Нікарагуа тощо. А от коли Україна захотіла самовизначитися, то тут уже зовсім інший підхід.

Так ось ці наші заслужені трудівники повинні б вимагати пільг, турботи та інших благ саме від Путіна, бо від їхньої самовідданої праці виграла тільки Росія, тому що саме вона є правонаступницею СРСР. Замість цього в нас осіла купа військових пенсіонерів-відставників, котрі переважно і народилися, і служили десь далеко, а приїхали на пенсiї саме в Україну. Тепло тут, клімат хороший, чорноземи. Усе б нічого, але я часто переконуюсь, що більшість із них — явні або приховані вороги незалежної України.

В. МАТИШАК
Полтава

  • Аби жолуді, а до дуба — байдуже...

    Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>

  • Яйце, прапор і безсмертна душа

    На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>

  • Історія повторюється і вчить

    Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>

  • Прийми, загарбнику, нашi дари...

    Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>

  • Фальшива назва держави

    Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>