Омріяний Городок для хвостатих

Кожен день Наталії Драч починається не з запашної кави, а з відвудувань приміщення для перетримки безпритульних тварин у Львові. Кілька кілограмів корму за день, п’ять літрів води, теплі грілки на кріслах і кілька годин на вичісування котів та прибирання приміщення. Жінка вже кілька років опікується покинутими хвостатими. Зараз вона дбає про майже 40 котів та ще п’ятеро собак. Когось iз них збила автівка, когось безвідповідальні господарі викинули на вулицю, а хтось став жертвою жорстоких підлітків.

Перестає сичати

«У цього котика дуже серйозна травма лапи, був відкритий перелом, — говорить Наталія Драч дорогою до ветклініки, де лікують її чергового вихованця. — Кілька днів тому мені зателефонувала дівчина-студентка, яка знайшла котика на дорозі, його автівка збила. Дівчина не могла собі дозволити виходити кота, тож я взялася допомагати».

Щойно підходимо до котика, тварина одразу забивається в куток клітки і погрожуюче сичить. Одразу видно, що бідолаха асоціює людей iз загрозою. Досвідчений ветеринар бере пухнастого на руки і передає пані Наталі. Кіт iще пручається, але перестає сичати і потроху заспокоюється та тулиться до опікунки.

«Зараз йому зробили операцію: вставили штирі у лапку і зашили всі рани, — пояснює благодійниця. — А через місяць лікування можна буде робити кастрацію та вакцинувати». На лікування котика пані Наталя вже витратила більше двох тисяч гривень, тільки один день перебування у ветклініці обходиться в 160 гривень. Тож, аби і далі займатися допомогою чотирилапим, жінка працює на двох роботах. Уся сім’я, до якої, до слова, входять двоє усиновлених дітей, допомагає мамі опікуватися безпритульними тваринами. Прибирати, годувати чи купати їздять по черзі.

Приміщення, де розташовується перетримка, ґазди облаштували для потреб хвостатих: миски з кормом і водою, іграшки для котів, килим для сну, гумовi грілки, біля яких сплять кошенята, хатинки для котів, точилки для кігтів, лоточки з піском... У шафах стоять кількакілограмові мішки з кормом, а в аптечках — усі потрібні медикаменти для тварин. Головна умова перебування тут хвостатих: усі повинні бути стерилізовані (або кастровані) та вакциновані.

«Звичайно, сімейним бюджетом таких витрат не потягнеш, — зізнається жінка. — Допомагають добрі люди, хто гроші скине на карточку, хто ліки придбає в аптеці, хто до ветклініки кошти занесе. В аптеку я часто приходжу, і там мені залишають «подарунки»: люди заплатили за якісь ліки, а мені дівчата потім їх віддають. Дуже радують такі «презенти», бо зайвими ніколи не були. До прикладу, часто, аби кицьку на ноги підняти, треба її лікувати дорогим антибіотиком, а він вартує в межах 600 гривень. На всіх не накупишся. А одного разу мені наші меценати поштою з Англії прислали двоповерховий будиночок для котів. Скільки радості тоді було в котів, він досі стоїть в інтер’єрі».

До допомоги від добрих людей пані Наталя ставиться дуже відповідально: робить звіти, фотографує чеки, завжди описує долю кожної тваринки. А долі бувають такі, що часто дивуєшся людській жорстокості. Багато котів доводиться виходжувати після важких травм.

Забирала кошенят біля ресторану

«Одного разу мені підкинули котика, який не міг рівно стояти, — розповідає пані Наталя. — Він падав, не міг пройти й кількох кроків. Ветеринар одразу сказав, що в тварини порушений вестибулярний апарат. Коли я нарешті знайшла людей, які мені його підкинули, то з’ясувалося, що жінка бачила, як підлітки тягнули кота в різні боки, бо хотіли перевірити, чи може тіло тварини розірватись».

Ще кількох кошенят і кицю жінка забрала з-під одного з львівських ресторанів, рятуючи від смерті. Хтось з працівників підгодовував бездомних тварин, тож коти регулярно туди приходили. Але декому iз сусідів не сподобалась пухнаста братія — і тварин почали труїти. Про це довідалась Наталя Драч і приїхали рятувати котів, але якісь котики таки померли від отрути.

Нещодавно на перетримку потрапило зовсім сліпе кошенятко. Безвідповідальні господарі, швидше за все, викинули новонароджене кошенятко на вулицю, разом з його братиками і сестричками. Кошенята бавилися і йому поцарапали мордочку. Так в очі потрапила герпесна інфекція. Без вчасно проведеного лікування інфекція призводить до болісної смерті. Зрештою, цей малюк залишився живим, але хвороба «виїла» його очі.

«Сліпота не заважає кошенятку орієнтуватися в просторі, — розповідає пані Драч. — Воно вже нормально ходить, навіть бігає, але тільки по знайомій території. Думаю, що якщо знайдеться господар, якому потрібен домашній улюбленець, що не буде покидати дому, пухнастик нічим не відрізнятиметься від зрячих тварин. До того ж, він дуже лагідний».

Бажання допомагати братам нашим меншим у пані Наталі було ще з юності. Правда, тоді вона рятувала по одному котику за раз: знаходила тварнку, яка потребувала допомоги, лікувала, відгодовувала і знаходила котику нових господарів. Але якось, кілька років тому, натрапила на кішку з п’ятьма малятами. Забрала сімейство додому і написала волонтерам прохання допомогти роздати чотирилапих.

Натомість, волонтери попросили привезти до мене ще кошенят, яких треба вигодовувати, а кішки в них нема, — говориь Наталя Драч. — Я й погодилась, а вони мені привезли всіх котів, яких не змогли прилаштувати. Довелося шукати окреме місце для перетримки. От так і почалася моя волонтерська діяльність».

Віддам у добрі руки

Певна річ, назавжди хвостаті в опікунки не залишаються. Жінка віддає котів і собачок у добрі руки. Щоправда не всім, а лише тим господарям, які зможуть піклуватися про тварину. Студентам, які мешкають в гуртожитку чи винаймають квартиру, та й не мають коштів утримувати тварину, Наталя Драч тварин не віддає. «Ні» у відповідь чують і ті, хто хоче взяти тварину, аби потім комусь подарувати, адже котик — не забавка і утримання тварини — справа відповідальна. Не віддає й тим, які не хочуть розповідати: «чи були домашні тварини до цього» і «яка їхня доля». Проте добропорядних господарів також вистачає, щороку благодійниця прилаштовує десятки колись безпритульних тварин.

«Але цього, звичайно, замало, — бідкається жінка. — Мої вихованці — крапля в морі безпритульних хвостатих лише одного Львова. До мене ж тварин привозять з усієї області. Тому зараз створила благодійний фонд і просимо міську владу виділити нам приміщення під притулок».

Незважаючи на те, що приміщення для перетримки розташоване у Львові, сім’я Драч мешкає в містечку Городок, що неподалік Львова. Власне там благодійниця і хоче створити притулок, аби мати веткабінет та великі приміщення, де можна з комфортом розташувати десятки тварин, що потребують допомоги.

Проте, наразі влада лише обіцяє подумати, хоча в Городку немає жодного комунального підприємства, яке б опікувалось бездомними тваринами, чи приватного притулку.