Мене обурив лист наукових співробітників київського художнього музею*. Як же глибоко сидить у їхніх душах дух московських плебеїв! Вони, та й депутати Київської міськради, не задумувались, що назва «російський» прибилася в 1934-36 рр. після сталінського Голодомору 1932-33 рр., коли на український народ наділи гамівну сорочку, коли за український правопис знищили цвіт української нації — це так утверджувала Росія свій «бренд» на Соловках.
Бренд же України Росія розтоптувала 350 років, а зараз у колективі музею засіли московські лизоблюди, яких потрібно поганою мітлою вимітати з української культури, так, як робила це Росія зі своїми противниками, бо ці люди відстоюють «братські» інтереси імперії.
Вшановувати цінителя мистецтва Третьякова в Москві можна, залишивши назву «Третьяковська галерея», а таких самих подвижників в Україні Терещенків, забравши їхні картини і будинок як основу музею, не можна, бо музей, бач, має свій бренд у світі.
Навіть попри те, що більшість колекції складають твори російських художників**, після того як Росія анексувала Крим, розв’язала криваве місиво на Донбасі, ми повинні вимести російський дух, насаджений нам насильно, а заодно звільнитися від захисників цього духу.
Якщо тисячі смертей українських громадян (військових і мирних жителів), тисячі калік — сьогоднішніх жертв російської агресії — і мільйони патріотів України, знищених Російською імперією, не є для захисників назви музею «російського мистецтва» аргументом, то не будемо ж ми, всі українці, танцювати під їхню дудку, відстоюючи бренд «російського». Їх виховала імперія, вони не помітили держави Україна і, залишившись на своїх постах, гнуть свою лінію, не помічаючи, що світ змінився і Україна стала незалежною. Український народ повинен проводити свою політику національних цінностей.
* У 1922 році в будинку Терещенків на базі колекції живопису мецената було відкрито Київську картинну галерею, згодом перейменовану на Київський музей російського мистецтва.
** До речі. Наскільки можна вважати російськими живописців Миколу Ге чи Архипа Куїнджі, Іллю Рєпіна чи Івана Айвазовського, життя і творчість яких були тісно пов’язані з Україною? (Ред.)
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
