Одна iз складових проекту Віктора Марущенка Dreamlend-Donbas.
Cьогодні одним із найпомітніших мистецьких центрів планети стане Бразилія — там у місті Сан-Пауло відкривається один з трьох найвідоміших міжнародних фестивалів сучасного візуального мистецтва «Бієнале у Сан-Пауло». До країни серіалів і, як казала відома тьотя у виконанні Олександра Калягіна, «диких обєзьян» з'їхалися 135 художників та мистецьких колективів з 55 країн світу. Україну на цьому престижному форумі представлятиме відомий фотохудожник Віктор Марущенко, який запрезентує проект з романтично-географічно-промисловою назвою Dreamlend-Donbas.
Виставкова площа фесту, що триватиме майже до кінця року, — 25 тисяч квадратних метрів. І цей простір має бути наповнений мистецтвом, що відповідає визначенню «Вільна територія» — саме так звучить гасло цьогорічного «Бієнале у Сан-Пауло». Фестиваль працюватиме за чотирма напрямами: власне національні презентації, секції запрошених художників, секції африканської фотографії та традиційних кімнат спеціальних проектів.
Віктор Марущенко познайомить гостей та учасників «Бієнале у Сан-Пауло» з добіркою своїх фотографій, зроблених у 2003-2004 роках у містечках Донбасу. Пронизлива метафоричність та образність цього проекту, вочевидь, і підштовхнула куратора вiд України Юрія Онуха, якого до «Бієнале у Сан-Пауло» запросив куратор фестивалю Альфонс Гуг, делегувати на цю подію всесвітнього масштабу саме Віктора Марущенка. Ще одна причина на користь Марущенка — його Dreamlend-Donbas перегукується з ідеями, викладеними в есеї Альфонса Гуга «Контрабандисти образів». «У контексті «Бієнале», — пише він, — нас цікавить, як спустошення реального світу й міжособові стосунки відбиваються у мистецтві. Оскільки мистецькі роботи — це більше, ніж голі факти, мистецьке підсилення феноменів дійсності завжди неоднозначніше і складнішне, ніж звичайний репортаж... Будучи зануреними в конфлікти, художники усе ж таки не копіюють світ, а створюють вільні простори всередині реальності...»
Представлення Dreamlend-Donbas в Україні традиційно залежить від вирішення фінансових нюансів. Але у будь-якому разі це станеться не раніше ніж у наступному році.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
