Сезонне загострення

      Якщо попередні місяці були своєрідною «розминкою», то період від 60 днів до дати виборів і ближче можна назвати початком загострення різноманітних процесів, пов'язаних із проведенням в Україні «великих перегонів». З фактів порушення на виборах і Конституції, й іншого законодавства можна було б складати багатотомники. Але оскільки наше суспільство за останні роки призвичаїлося навіть до кричущих виявів антидемократичного «безпредєлу» і все це діється в умовах не стерильної правової держави, а реальної замурзаної України, де, до того ж, усі зайняті в доленосних колізіях, ідучи назустріч 31 жовтня, то вгору глянути особливо й ніколи. І перекоси виборчої кампанії, хоч би якими вони були, сприймаються як даність, котрої нібито ну ніяк не уникнути. Такі вже «умови воєнного часу».

      Прояви національної виборчої специфіки-2004 явно відмінні від особливостей попередніх електоральних кампаній — різноманітніші, грубіші, серйозніші, однак ідуть «по наростаючій», тому здаються банальними й очікуваними. І лише якась Ханне Северінсен може адекватно цивілізованим стандартам оцінити застосування в Україні владного адмінресурсу та «довгограючих» політтехнологічних комбінацій, ігнорування відповідними контролюючими установами багатьох норм законодавства та інформаційну блокаду опозиції, неспроможність цієї опозиції добитися сатисфакції через суд. У нас же — вибори, від яких так багато залежить.

Хто додав до виборів отрути?

      От і проходить для багатьох майже як «пересічний» випадок отруєння Віктора Ющенка — кандидата в президенти з найбільшим рейтингом. Чоловік ледве не врізав дуба, змушений був рятувати життя за кордоном, бо ж вітчизняні ескулапи діяли неадекватно — лікували шлунковий грип, а не, як виявилося, гострий панкреатит з інтерстиціальними набряковими змінами. Якби близькі лідера «Нашої України» затрималися на Батьківщині ще на кілька годин, кажуть в австрійській клініці «Рудольфінерхаус», летального фіналу уникнути б не вдалося. А що діється в Україні — державі, яку цей випадок поставив на один рівень з усілякими колумбіями й центральноафриканськими республіками, забравши останні крихти права рівнятися на щось демократично-європейське? Провладні мас-медіа спочатку за інерцією продовжують не помічати ані Ющенка, ані проблеми, яка прямо стосується явно не тільки Ющенка, а й влади, конкуренти потирають долоні від того, що лідер перегонів принаймні на два тижні вибув із гри, ницо базікають про середньовічні традиції дегустації царських меню... Де спецслужби, котрі ще зовсім недавно «попалили» себе на тому, що вели стеження за опозиційним кандидатом навіть тоді, коли він із родиною виходив  на кримський пляж, не кажучи вже про його робочі моменти? Підтверджується факт, що увечері 5 вересня напередодні захворювання Ющенко мав зустріч із головою СБУ Смешком та його першим заступником Сацюком і говорив саме про небезпечну тенденцію втручання силових структур у політичну боротьбу. Лише коли В.Ю. повернувся з Австрiї, виступив перед 70-тисячним мітингом у Києві та з трибуни парламенту і його напiвпаралізоване, набрякле обличчя побачила вся Україна, деякі недоброзичливці змушені були вибачитися й замислитися. Втім, звісно, далеко не всі. Керовані «темниками» телеканали використали цю нагоду, аби закцентувати увагу на поганому зовнішньому вигляді Ющенка та його претензіях до партнера по опозиції Мороза. Влада ж знову ні при чому, хоча навіть її затятим апологетам зрозуміло, що — не «біла й пухнаста», а «силовики» як мінімум непрофесійні й заангажовані конкретними фінансово-політичними кланами.

      Можна навіть побитися об заклад, що в умовах нинішньої України (якщо вони збережуться) відкриту кримінальну справу за ст. 112 КК — «Посягання на життя державного або громадського діяча» — не буде розслідувано й доведено до суду ніколи. Бо така в нас уже зараз Україна, яка має дуже мало спільного з цивілізованими європейськими демократіями. «Ставки на майбутніх президентських виборах дуже високі. Саме тому виборча кампанія перетворилася на  «бої без правил», — сказав Віктор Ющенко в інтерв'ю російському інтернет-виданню Gazeta.ru.

      Хтось зауважить, що прецедент уже був: на кандидата в президенти в Україні «замахувалися» і в 1999 році, коли в Кривому Розі кидали гранату неподалік Наталі Вітренко. Але зрозуміло, що «підрив» критикеси головного конкурента Кучми Олександра Мороза був елементом політтехнологічної схеми, за якою ця надзвичайна подія мала додати рейтингових очок саме Вітренко, відібравши їх у лідера Соцпартії, адже саме прихильник Мороза виступав у ролі «бомбіста», за що й сів згодом за грати. Але в даному випадку схема зовсім інша: об'єкт замаху — дійсний представник опозиції, причому значно сильнішої, аніж п'ять років тому, й має реальні шанси виграти вибори. Тож можна сперечатися про те, чому Ющенка не вбили, якщо хотіли цього, однак водночас слід визнати, що він був на волосину від загибелі й міг зi стану непритомності не повернутися навіть на інвалідному візку.

      Ясна річ, атиповий для України випадок із замахом на провідного кандидата в президенти, який, попри все, ще слід буде піддати всебічному розслідуванню та аналізу, хай навіть після виборів, уплине на їхні результати — через зміну рейтингу. Власне, ми вже зараз бачимо, в який бік. Завдано удару по єдино можливій для Ющенка виборчій тактиці — агітації «від дверей до дверей», але він уже в строю й продовжує кампанію, хоча ще й не в попередньому здравії, а виборець, який не в захваті від влади й схильний підтримувати гнаних, отримав додаткову поживу для роздумів.

Карти, гроші й нерівність можливостей

      Головний конкурент у цей час оперує не так емоціями, як грішми. Та й з тими є певні проблеми. Адже, як виявилося, виплата обіцяних шалених преміальних призерам Олімпіади затрималася через відсутність коштів, відтак олімпійський піар Віктора Януковича зійшов нанівець і навіть ударив по самому главі Кабміну. Ще більшого удару завдає розвал «святая святих» нинішньої політичної схеми — парламентсько-урядової коаліції, яка з вересня вже не спирається на більшість у Верховній Раді, тобто, за великим рахунком, є нелегітимною. Знову ж таки, якби ми жили в умовах цивілізованої Європи, розвал більшості в парламенті означав би відставку сформованого нею уряду. Але ми — в Україні, де чиновники, включно з найголовнішими, судомно тримаються за посади, намагаючись витиснути з цього максимальну користь упродовж якнайдовшого часу. І глава уряду навіть не думає брати відпустку на час виборчої кампанії, аби не порушувати закон і не зловживати для агітації посадовим положенням — казенними літаками, вертольотами, іномарками, міністрами, «губернаторами», прес-секретаркою Прем'єр-міністра тощо.

      Парадокс: голова Нацбанку Тигіпко у тривалу «виборчу» відпустку за власний рахунок пішов, аби працювати в кампанії Януковича, але при цьому стверджує, що самому Януковичу відпустка не потрібна — хай трудиться. А оскільки стихійних лих в Україні останнім часом не стається й красиво приземлятися на гелікоптері поміж буреломів не випадає, тож доводиться вдаватися до інших заходів агітації мас, використовуючи нерівність можливостей і привілейоване становище Прем'єра. Скажімо, днями сам начштабу кандидата від влади Сергій Тигіпко визнав, що підняття Кабінетом Міністрів пенсій і зарплат бюджетникам є спробою наблизити виборчий рейтинг Януковича до Ющенкового, тобто, вважай, інструментом агітації, піар-кроком на кшталт прокламацій, мітингів, концертів «Молодь — проти! Молодь — за!» та пропаганди провладних телеканалів.

      Щодо телебачення, то «УМ» уже повідомляла, що, за підрахунками комітету «Рівність можливостей», Віктора Януковича на трьох загальноукраїнських каналах показують у сотні (!) разів більше, аніж його опозиційного тезку. Так, за період з 27 липня по 20 вересня інформаційні програми «Вісті» (УТ-1), «ТСН» (»1+1») та «Подробиці» («Інтер») надали під пряму мову чинного Прем'єра, відповідно, понад 35, 12 і 24 хвилин синхрону, водночас «синхронам» Ющенка за цей же період новини Першого Національного присвятили 10 навіть не хвилин, а секунд, «Подробиці» — 24 секунди, керовані В'ячеславом Піховшеком ТCН не побажали дати можливість щось сказати взагалі.

      При цьому Віктор Ющенко таки прорвав телевізійну блокаду — за рахунок оплачених рекламних роликів, які не мав права не розмістити навіть «Інтер». Але політтехнологи з конкуруючої фірми й тут вигадали протидію — антирекламу. Тут якраз проявилося реальне призначення деяких кандидатів у президенти з когорти тих, котрих називають «технічними», — Козака, Яковенка, Базилюка, Збітнєва тощо. Саме в їхні контрагітки, наче в прокислий бутерброд, запаковують на УТ-1, «1+1» та «Інтері» кожний ролик Ющенка, котрий іде в президенти і засадить бандитів у тюрми. Дивно, чому ще ніхто не притягнув до суду лідера так званої Комуністичної партії робітників і селян Олександра Яковенка, який по -надцять разів день у день сповіщає про нібито «лживую поддержку» Ющенка та про те, що за мітинг на Співочому полі кожен із симпатиків В.Ю. отримав більше, ніж простий робітник, «металлург у горна» тощо. Якщо Яковенко заходить зліва, то спонсорований есдеками Роман Козак, голова так званої «ОУН в Україні» — справа, але так само «б'є» по вигаданому на Банковій «американському» походженню кандидата Ющенка. Кризу жанру продовжує і Олександр Базилюк, з іще кам'янішим, ніж у Козака, обличчям агітуючи проти лідера «Нашої України» «панслов'янський» електорат. Власне, лише ролики Юрія Збітнєва позначені хоч якоюсь агітацією власне за їх замовника — такого собі чорного вершника в масці, а не тільки проти Ющенка, хоча й тут не обійшлося без грубої американізації образу лідера перегонів, за якого вболіває недолугий Джордж Буш на трибуні.

      До речі, у схожій на «збітнєвську» стилістиці зроблені й два відверто антирекламні сюжети, вже без залучення кандидатів-найманців: ковбой осідлав карту України поруч із гаслом «Так!»; та сама Україна, в якій Захід позначений ярликом «І сорт», Центр — «ІІ сорт», Схід — «ІІІ сорт», далі виникають слова «Так! виглядає їхня Україна» та «Україно, роззуй очі!». Вихідних даних про замовника — жодних. Жодна з опитаних служб телеканалу «Інтер», де ці сюжети крутять найчастіше, не назвала вчора для «УМ» замовників цієї антиреклами (до речі, політичною рекламою на «Інтері» займається не відділ реклами). Як і нічого не відповіли на закид про її незаконність. Адже, крім іншого, й ці ролики, і кліпи з пп. Яковенком, Базилюком, Козаком суперечать закону про вибори Президента України, зокрема тій його статті, що забороняє телебаченню за 20 хвилин до і після виступу певного кандидата коментувати й оцінювати зміст його передвиборчого матеріалу. Втім у «інтерівців» та їхніх колег на інших каналах є надійний «дах» в особі Центрвиборчкому, де раз по раз залишають без розгляду скарги довіреної особи кандидата Ющенка щодо визнання неправомірними подібних дій телевізійників. Скажімо, навіть Верховний Суд зобов'язав ЦВК розглянути справу про антирекламу у виконанні Романа Козака на УТ-1 по суті, але Центральна виборча комісія повторно залишила подання «ющенківців» без розгляду, мотивуючи це тим, буцімто такі скарги мають розглядатися в місцевому суді за місцем реєстрації того, хто, на думку скаржника, порушив законодавство. Подібну позицію, яка свідчить як мінімум про спробу ЦВК усунутися від своїх прямих обов'язків, а взагалі дуже нагадує гру на користь Козаків, Базилюків та замовників їхньої музики, слід зазначити, Центрвиборчком займає в абсолютній більшості випадків, коли представники Ющенка апелюють про очевидні порушення виборчого законодавства. Що не може не наводити на невеселі роздуми на перспективу виборів та підрахунку голосів.

      З іншого боку, є різні роздуми про дуже невисоку дієвість агітації на користь влади й проти опозиції на телебаченні, що вже довели результати парламентських виборів 2002 року. До речі, схоже, влада враховує принаймні те, що пряма політична реклама на ТБ за Президента, Прем'єра тощо не має особливого сенсу — народ це лише дратує. Тож штаб Віктора Януковича фактично відмовився від замовлення агітаційних телероликів, зосередившись на тактиці «добрих справ» уряду та його глави, що висвітлюються просто в новинах, у замовних статтях в центральній та регіональній пресі, зрештою, на бігбордах та іншій зовнішній рекламі.

Уроки малювання

      Питання об'єктивності Центральної та інших виборчих комісій непокоїть багатьох спостерігачів. Скажімо, за участю ЦВК в Україні фактично спрофановано такий елемент виборчого процесу, як збір кандидатами на свою підтримку щонайменше 500 тисяч підписів співгромадян задля продовження кампанії. Із 26 кандидатів підписи до 21 вересня не подав лише один, тоді як решта, в тому числі й «технічні» кандидати, без особливих зусиль виконали дуже тяжке, здавалося б, завдання. Інше питання — як виконали? Якщо додати всі зібрані кандидатами підписи, вийде, що ця кампанія не залишила байдужою абсолютну більшість дорослого населення України. Чи так це насправді? Приміром, соціологічні опитання показують, що за Януковича підписалося близько 12 відсотків громадян, тоді як реальна цифра «автографів» становить усі 17 відсотків.

      Комітет виборців України — авторитетна громадська організація, що вже впродовж довгого часу спостерігає за виборчими кампаніями різних рівнів, — висловлює занепокоєння тим фактом, що спостерігачі КВУ, працюючи практично в усіх регіонах України, за півтора місяця майже не стикалися з процесом відкритого збору «кандидатських» підписів. Як повідомили «УМ» у Комітеті виборців, в переважній більшості областей публічно підписи збирали лише кандидати Вітренко, Кінах, Мороз, Симоненко, Черновецький, Ющенко та Янукович. Інші, вочевидь, просто не мали такої потреби. В інтернеті розповсюджено дані про те, що замість підписів виборців кандидати здали до ЦВК жалюгідні фальсифікати, централізовано виготовлені в гуртожитках київських вузів. В порівнянні з минулими виборчими кампаніями, коли певна кількість підроблених підписів зустрічалася серед справжніх, під час «великих перегонів»-2004 підписи за більшість кандидатів тотально сфальсифіковані. Недарма саме тепер кількість «технічних» кандидатів — найбільша, а їхнє завдання — найскладніше.

      Зокрема, група «Громадяни проти виборчих підробок» отримала інформацію від самих студентів Київщини, які й займалися підробками, щодо даних на мільйони громадян усієї (!) України, чиї підписи було підроблено. Ця інформаційна база, роздана студентам фальсифікаторами, зараз є доступною на великій кількості комп'ютерів в університетах столиці та області. Згідно з отриманими свідченнями, майже повністю «підмальованими» були підписні листи за пп. Корчинського, Бойка, Кононова, Базилюка, Збітнєва, Комісаренка. Велика кількість підроблених листів була за кандидата Януковича. На сайті Рidrobka.narod.ru, присвяченому цій проблемі, зазначено: «Бездіяльність та недбалість Центрвиборчкому та його голови п. Ківалова щодо фактів тотальної підробки підписних листів красномовно свідчать про пряме втручання у роботу ЦВК сил, які підтримують провладного кандидата та підтверджують факт тиску на ЦВК. Практично гарантією участі «технологічних» кандидатів у виборах та проходження ними через всі етапи кампанії було, крім 500-тисячної застави, виготовлення для кожного з них 500 тисяч сфальсифікованих підписів. Ці підписи виробляли централізовано, а весь процес керувався безпосередньо виборчим штабом Віктора Януковича». У зв'язку з цим «Громадяни проти виборчих підробок» вимагають від прокуратури порушити кримінальну справу за ст. 152 (п. 2) проти кандидатів, чиї підписи були підроблені під керівництвом фірми «Де-юре» (саме її помічено у фальсифікації), а також звертаються до Центрвиборчкому, аби той оприлюднив технологію перевірки правдивості підписів. Учора «Громадяни проти виборчих підробок» пікетували фірму «Де-юре» на Шовковичній та «підписне» відділення ЦВК на Лютеранській, пропонуючи всім бажаючим громадянам ознайомитися з базами даних на виборців, пересвідчитися, чи записали їх у симпатики до «технічних» кандидатів та при бажанні подавати позови до суду на винних у фальсифікації. Але Центрвиборчком має своє бачення на проблему, відсіює лише «копійки» iз сотень тисяч поданих підписних листів, тобто на такі «дрібниці» не розмінюється.

Перший штурм

      Вельми пікантно на цьому тлі виглядає позавчорашній штурм активістами партії «Братство», яку очолює кандидат у президенти Дмитро Корчинський, Центральної виборчої комісії. Організація, що свідомо додає у виборчий процес найбільше елеметів фарсу, вчора в буквальному сенсі штурмувала будівлю ЦВК на площі Лесі Українки, прорвавши кордони Державної служби охорони. «Братки» та їхній лідер Корчинський, яких владна пропаганда використовує проти Ющенка, задіяли свій «силовий сценарій» для того, аби добитися від керівництва Центрвиборчкому обіцянки створити виборчі дільниці для українців у молдовському Придністров'ї — офіційно не визнаній сепаратистській республіці. Центральні телеканали не закцентували на цьому нападі особливої уваги, хоча можна уявити, який лемент викликали б подібні дії з боку, скажімо, представників «Нашої України». Загалом, схоже, за допомогою Корчинського, якого ніхто й не думає карати за хуліганство, громадськість привчають до того, що вплив натовпу на ЦВК може означати тільки безпідставне блазнювання. І коли настане час кричати «Вовки!» по-справжньому, юрба вже нічого вдіяти не зможе — Центрвиборчком стане цитаделлю захисту свого варiанту Закону.

Старий знайомий адмінресурс

      Поки що до вертикалі ЦВК претензій більш ніж достатньо, і в сумі всі ці зачіпки дають жахливу картину тиску на виборчкоми владного адмінресурсу, однак вигляд цього «монстра» руйнується при розгляді конкретних порушень на місцях — правоохоронні органи діють на боці влади, суди також їй покірні. Тим часом громадські спостерігачі від Комітету виборців свідчать: процес формування дільничних виборчих комісій фактично відбувається під контролем місцевих органів влади. «Саме ці органи готують подання в члени ДВК від 12-13 кандидатів, включаючи кандидата Віктора Януковича», — заявив голова правління КВУ Ігор Попов.

      Конкретних прикладів — сотні, не вистачить площі й усієї газети. Приміром, ось як узагальнює ситуацію на Одещині газета «Дзеркало тижня»: «Вражає те, що практично в кожному селі імена членів виборчкомів на чолі з головами, заступниками і секретарями були явно відомі ще до надходження заявок у територіальну комісію від потенційних кандидатів. У селах діють, як вони себе називають, координатори з виборів, які пропонують жителям села писати заяви на роботу в комісіях від будь-якого кандидата, але тільки не від опозиційного. І в жодному разі не від Ющенка. Більше того, тих, хто вже написав, під тиском змушують відмовитися... Особливо сильний тиск відчувають учителі, бібліотекарі, робітники культпросвіту. В результаті приблизно 40 відсотків людей, яких упродовж півроку навчав штаб Ющенка, взагалі відмовилися від роботи у виборчкомах».

      Можна уявити, скільки роботи випало комісії з моніторингу виборчого процесу, створеної в парламенті за ініціативою Голови ВР Володимира Литвина. Але ж Адміністрація Президента встромляє палиці в колеса навіть цьому утворенню, що вже казати про партійні опозиційні та громадські організації, котрі намагаються контролювати чистоту виборів. Дійшло до того, що медведчуківські «темники» встигли розтрубити, ніби Міністерство юстиції вже визнало створення такої комісії нелегітимним, хоча в самому Мін'юсті заявили, що висновків з цього приводу ще не ухвалювали.

      Комітет виборців констатує: «У першій половині вересня рівень використання адміністративного ресурсу у виборчому процесі не зменшився. Передусім він стосувався перешкоджання ведення виборчої кампанії опозиційними кандидатами, перешкоджання виготовленню та поширенню ЗМІ, які критикують діючу владу (тут можна згадати і затримання міліцією вантажів із газетами блоку Ющенка, і знищення накладу дніпропетровської опозиційної газети «Лица» тощо. — Авт.). Також фіксувалися факти тиску на громадян, пов‘язані з виборчим процесом. Наприклад, у Павлоградському районі Дніпропетровської області вчителі та інші бюджетні працівники були попереджені відповідними особами в усній формі про негайне звільнення з роботи у випадку роботи в дільничних виборчих комісіях на боці кандидата в президенти Віктора Ющенка. При цьому їх змусили написати заяви про звільнення. У СШ № 3 міста Павлоград у бібліотекаря М. Лединої після грубого тиску дирекції школи стався серцевий напад з наступною госпіталізацією».

      Буквально цими днями, 22 вересня, серед білого дня троє молодиків зупинили біля Кілійського районного штабу Ющенка (Одещина) керівника цього штабу Світлану Ковальову, зірвали з неї значок «Так! Ющенко» і, нецензурно лаючись на її та Віктора Ющенка адресу, завдали немолодій жінці кілька сильних ударів в обличчя, вибили кілька зубів. Лише присутність перехожих врятувала Ковальову, яка впала на землю, від тяжчих наслідків. Міліція не поспішає розслідувати цей інцидент. Історія типова для всіх регіонів.

      Цікаво, що спробу народного депутата-мажоритарника отця Юрія Бойка, члена фракції «Наша Україна» спіймати на гарячому голову Броварського тервиборчкому (Київщина) провладні ЗМІ кваліфікували як нічне хуліганство й «безпредєл» у виконанні опозиції. Хоча за кілька днів, після подачі представниками Віктора Ющенка скарги до Центральної виборчої комісії, в ЦВК визнали факт порушень законодавства з боку голови тервиборчкому округу №98, і голова ДВК написав заяву про звільнення. За словами довіреної особи Ющенка в загальнодержавному виборчому окрузі Миколи Катеринчука, у Броварах мала місце махінація з виборчими документами, що є підставою для відкриття кримінальної справи за ст. 158 КК України: голова ТВК після завершення відведеного законом часу для реєстрації членів дільничної виборчої комісії намагався занести виборчі документи «з метою подальшого їх використання у зрозумілих цілях». Глупої ночі 16 вересня — о 2.30 — голова тервиборчкому ніс два великі пакунки з поданнями на членів ТВК від кандидатів у президенти Януковича, Чорновола, Бойка, Корчинського.

      Опозиція поставила заслін лише в одному випадку. А скільки їх було по всій Україні!

      Матеріал підготовлено у рамках проекту «Організації громадянського суспільства на шляху до відкритості інформації: спільна стратегія», що здійснюється за підтримки Фонду розвитку ЗМІ посольства США в Україні.