Битва за президентство

Демократи Обама і Клінтон

Нинішній керівник США Барак Обама вже двічі перемагав у боротьбі за місце президента і, відповідно до конституції США, не має права балотуватися втретє. Щоправда, Обама навряд чи зміг би позмагатися з іншими кандидатами і через свій низький рейтинг. Істотна частина американців досі не пробачила президентовi проблемну реформу з впровадження обов’язкового страхування та невдачі в зовнішній політиці. Ці репутаційні втрати розповсюдились і на всю Демократичну партію, яка втратила більшість у верхній та нижній палатах парламенту.

Утiм прощатися з президентським місцем Демократична партія не поспішає — про свою готовність балотуватися заявило вже щонайменше шість кандидатів. Головним претендентом від демократів є Гілларі Клінтон, дружина 42-го президента США та колишня голова Державного департаменту. Клінтон уже не вперше претендує на роль першої особи Сполучених Штатів. На праймеріз Демократичної партії у 2008-му після рівної боротьби вона зняла свою кандидатуру, поступившись Обамі.

Цього разу Клінтон вважають не лише фаворитом праймеріз, а й головним претендентом на посаду президента загалом. До головних її чеснот зараховують рішучість у зовнішній політиці, яку вона продемонструвала на посаді Державного секретаря США. Гілларі неодноразово критикувала політику перезавантаження відносин із Росією, якою керувався Обама. Також Клінтон засуджувала нерішучі дії Обами стосовно війни в Сирії. Іншою важливою причиною високого рейтингу Клінтон є потенційний рейтинг її чоловіка.

Щоправда, головні закиди до Гілларі також стосуються 42-го президента США. Так, ще у 2014 році широкого розголосу набуло інтерв’ю з Монікою Левінськи. Інтерв’ю досягло своєї мети і розбурхало скандал десятирічної давнини, який ледь не позбавив Білла Клінтона президентства. Іншою проблемою стала книга Пітера Швейцера Clinton Cash, в якій автор намагається довести про факт відмивання грошей через благодійні фонди Клінтонів. Однак і це не видалося найбільшою проблемою на шляху до президентства. 12 серпня цього року ФБР вилучило фізичні сервери Клінтон та виявило кілька листів iз грифом «секретно». Враховуючи той факт, що вилучити інформацію з приватного дата-серверу не так уже й важко, Гілларі ризикує не лише втратити певну частину електорату, а й бути притягненою до суду.

Серпневе падіння рейтингу Клінтон подарувало надію на боротьбу в таборі Демократичної партії. Цілком реальними суперниками Клінтон можуть виступити сенатор від штату Вермонт Барні Сандерс та нинішній віце-президент Джо Байден. Сандерс — представник так званих «голубів», тобто тих, хто вважає, що США мають відмовитися від військової присутності в закордонних конфліктах та сконцентруватися на внутрішніх проблемах. А ось у рішеннях внутрішньої політики Сандерс у певному сенсі новатор, він називає себе соціалістом та вважає за потрібне перейняти скандинавську соціально-орієнтовану економічну модель. Цей нестандартний метод сенатор супроводжує нищівною критикою великих корпорацій та закликами про перенесення фінансування з армії та дипломатії до освіти та медицини.

Водночас Сандерс протиставляє себе не лише Клінтон, а й фаворитам від Республіканської партії, які теж є представниками великого капіталу. Таким чином, за умови подальшого падіння рейтингу Клінтон, Сандерс має всі шанси стати, президентом.

Ще одним серйозним кандидатом від демократів може стати Джо Байден. Останній виконує роль віце-президента США протягом двох термінів Обами, що говорить про можливу підтримку у президентській кампанії. Однак у вересні Байден заявив про свої сумніви щодо участі у виборах, змусивши американські медіа шукати в цьому натяки на повернення Клінтон до боротьби.

Півтора десятка кандидатів від республіканців

Республіканський табір представлений не менш запеклою внутрішньопартійною боротьбою. Багато в чому це зумовлено відсутністю очевидного лідера ще на початку 2015 року. Мітт Ромні та Джон Маккейн уже програвали вибори, та, хоча і вважались основними претендентами від Республіканської партії, досі не заявили про своє бажання балотуватися у 2016-му. Тож у боротьбу за право йти на вибори від Республіканської партії вступило півтора десятка кандидатів. Хоча «контрольний пакет» тут також зосереджений у руках декількох осіб.

Подібно до Клінтон, у Республіканській партії є представник президентської родини. Ідеться про Джона Буша, брата 43-го та сина 41-го президента США. Джон Буш, якого через його ініціали називають Джебом, хоч і зарекомендував себе і в бізнесі, і в керівництві штатом Флорида, але багато в чому завдячує своїм високим рейтингом сім’ї. При такій слабкій вихідній позиції Джон Буш довгий час був фаворитом серед республіканців.

Пальму першості в Буша відібрав відомий американський бізнесмен Дональд Трамп, статки якого сягають чотирьох мільярдів доларів. Трамп, відомий своєю епатажною поведінкою, не лише став до боротьби за статус кандидата від республіканців, а й швидко перевершив усіх своїх конкурентів ледь не вдвічі. Мільярдер продовжив свою різку риторику, критикуючи мігрантів та ставлячи під сумнів сам принцип толерантності в суспільному просторі.

Попри жорстку критику ЗМІ та політичних опонентів і фактичну відсутність політичної програми (не беручи до уваги боротьбу з нелегальними мігрантами), Трамп продовжує очолювати рейтинги республіканських кандидатів. Не змінив його становища і прокол в інтерв’ю журналісту американського видання Foreign Policy, в якому Трамп переплутав іранські бойові підрозділи з курдами, поставивши під сумнів свої знання в близькосхідній політиці.

Єдиною проблемою кандидата-бізнесмена є конфлікт iз найвпливовішими фігурами Республіканської партії, які дорікають Трампу за його риторику та популізм. Утiм і тут у Трампа є свій козир — у разі поразки у праймеріз мільярдер планує йти на вибори незалежним кандидатом. І тут Республіканська партія ризикує розмити свої голоси, а отже, серйозно замислиться перед тим, як саботувати кандидатуру Трампа.

Крім перерахованих фігур, Республіканська партія виставляє кількох цікавих та відносно рейтингових кандидатів. Серед них — екс- губернатор Арканзасу Майк Хакабі та нейрохірург і письменник Бен Карсон. Останній є безпосереднім конкурентом Трампа, оскільки перебуває в жорсткій опозиції до ліберальних республіканців, засуджуючи одностатеві шлюби та аборти.

Внутрішньопартійна боротьба є лише репетицією до президентських перегонів у 2016 році, і всі кандидати неодноразово матимуть можливість змінити своє місце в рейтингу, тому будь-які прогнози давати зарано. Крім того, багато залежатиме від нових міжнародних викликів та глобальної економічної ситуації, наприклад ціни на нафту чи можливості на східних ринках. Нині ще жоден кандидат не заробив собі комфортної переваги над опонентами. Кандидати від Демократичної партії очікують жовтневих дебатів, а республіканці — агітації на місцевих праймеріз.