Україна як поле для ігор олігархів

Юлія Тимошенко відмовляється від посади координатора парламентської більшості, лідер фракції «Самопоміч» Олег Березюк ставить ультиматум: його сила залишиться в коаліції лише за умови права вето на її рішення, а Олег Ляшко голосно гупає дверима, взагалі виходячи з коаліції. Здавалося б, ці події між собою нічого не поєднує. Однак, вважають політологи, всі вони є елементами гри, яку розгорнули українські олігархи проти влади. І політики, нехай навіть з гучними іменами, не більш ніж інструменти в їхніх руках.

Втеча Януковича з України мала знаменувати собою початок побудови нової України. Влада гучно заявляла про реформи, заручалася підтримкою іноземних партнерів, переконувала громадян у тому, що корупцію та бюрократію за найкоротші терміни буде подолано. Минуло півтора року, однак зрушення відбулися не усюди. Звісно, на заваді успішних економічних перетворень стоїть війна на сході, відблиски якої відлякують потенційних інвесторів. Гальмує реформи і громіздкий чиновницький апарат, продажні суди, які за одну мить не зміниш.

Та ще й демократичні політики, як виявилось, не поспішають брати на себе відповідальність. Урядові посади заповнювали всі фракції коаліції, а шишки падають на керівництво уряду. При цьому ні «Самопоміч», ні «Батьківщина» відповідальності за своїх міністрів нести не хочуть. Наприклад, «Батьківщина» відхрестилася від призначеного свого корумпованого міністра екології, який літав чартерами олігарха і якого зрештою відправили у відставку. Куди зручніше стояти збоку і підвищувати рейтинг, критикуючи Кабмін. Іноді критика буває обґрунтованою, однак найчастіше її мета — не вказати уряду на помилки, а сформувати у виборця картину загального занепаду, примусити його зневіритись та озлобитись на владу.

Простий приклад: уряд Яценюка домігся реструктуризації державного боргу, більше того — списання майже $4 млрд. Тоді як усі попередні Кабміни (і Азарова, і Тимошенко, і Януковича) кредити брали, а над тим, як їх віддавати, навіть не думали. Здавалось би, парламентська коаліція має радіти таким успіхам. Аж ні. Юлія Тимошенко голосує за реструктуризацію боргу України перед інозеними кредиторами, а на ток-шоу ледь не зi слізьми на очах розповідає, ніби завдяки проведеній урядом реструктуризації російський «Альфа-банк» зміг заробити $320 млн., а Кабмін фінансує агресора! Мінфін це спростував, бо ніяких росіян до таких оборудок просто не допускають. Навіть теоретично. Але заява лідерки «Батьківщини» пішла в народ, додаючи голосів до хору про «тотальну зраду». Цікаво, що після спростувань Мінфіну Юлія Володимирівна просто мовчить.

Утім маніпуляції навколо держборгу — не єдиний приклад інформаційної війни. Так, нещодавно інтернет облетіла сенсація: «віце-президент США Джо Байден зробив «жорстке і конкретне» попередження Президентові Порошенку та Прем’єру Яценюку щодо неприпустимості корупції». Цю новину почали оперативно тиражувати, бо ж її джерелом виступило відоме українське видання. Але представник Байдена цю інформацію спростував — вона виявилась «качкою». Черговий шедевр того ж таки поважного видання — начебто сенсаційне розслідування діяльності «сірих кардиналів нової влади» Андрія Іванчука, Миколи Мартиненка та Ігоря Кононенка. Доказів якихось незаконних дій цієї трійці немає, однак галасу багато.

Утім пересічному українцеві ці прізвища мало що говорять. Вони є людьми небідними і впливовими, але на «кардиналів» за масштабами не тягнуть. Натомість усі чудово знають, хто такі Дмитро Фірташ, Ігор Коломойський та Рiнат Ахметов. Саме ці олігархи-мільярдери стоять за найактивнішими критиками уряду — «Самопоміччю», партією Ляшка, «Укропом», «Опоблоком» і «Відродженням». Вони діють як великі бізнесмени: вкладають гроші в «підопічні» партії, щоб за їхньою допомогою повернути мільярдні схеми збагачення, перекриті новою владою, податкові пільги, контроль над державними підприємствами та облгазами.

Сьогодні їхня мета — розхитати коаліцію і ситуацію в країні так, щоб домогтися проведення дострокових виборів парламенту та Президента. І тоді переможно повернутись на грошові потоки. У своїй боротьбі за владу українські олігархи не гребують нічим: вони підкуповують політиків грошима, а виборців — гречкою. Тиражують у своїх ЗМІ «фейки» стосовно лідерів влади і провладних політиків. Промивають українцям мiзки російськими серіалами та низькопробними шоу.

Чи випадково на День Незалежності провiдний телеканал олiгархiв у святковому концерті жодним словом не згадав про війну на сході, натомість запросив виступити Таїсію Повалій? Чи випадково партія Ляшка, за якою височіє тінь Коломойського, із скандалом вийшла з коаліції? Чи випадково поважні видання друкують «наїзди» на політиків, наближених до керівників держави?

Відповідь очевидна: усе це — прояви внутрішньої війни. Війни за гроші, зароблені самими українцями і відчужені в них. Війни, якій гаряче аплодує і яку підтримує Путін.