Днями в київському Будинку вчителя презентували другий том видання «На полі чести», в якому містяться спогади та статті, написані за життя Євгена Сверстюка — відомого дисидента, філософа, правозахисника. Друг і упорядник книги спогадів дисидент Василь Овсієнко найперше відзначає незламну віру Євгена Сверстюка, який виступав проти дискримінації української культури, протестував проти арештів і незаконних судів, і якого, врешті-решт, заарештували й засудили за виготовлення і розповсюдження документів «самвидаву» до семи років таборів. До останньої хвилини Євген Сверстюк залишався у строю. Навіть коли восени 2014-го здоров’я погіршувалося, вiн не припиняв активно працювати й долучався до громадського життя. Останній номер газети «Наша віра», редактором якої він був iз 1989 року, вичитував, уже будучи в лікарні. Свою передмову до книжки Василь Овсієнко назвав «Чоловік праведний».
Валерія Андрієвська, дружина Євгена Сверстюка, розповіла, що — незважаючи ні на що — у житті її чоловіка було багато чудес і дивовижних збігів. «Маленьким у сiм років він осліп. Батьки все кинули в жнива, поїхали в місто, але лікарі тільки розвели руками і сказали: пізно, дитина втратила зір. Але хтось порадив їм бабу-шептуху, і вона читала молитви, прикладала навхрест лезо ножа — і дитина прозріла. Або ще одне чудо. Згоріла церква, а разом iз нею й документи про народження хлопця. Його малописьменний батько придумав записати його на рідню в Польщі й цим зробив йому величезну послугу, адже Євген не був мобілізований до лав так званих яструбків», — згадує пані Валерія.
Двотомник містить рідкісні світлини з приватних архівів, своєрідну візуальну хронологію життєвого шляху Євгена Сверстюка, а також архівні матеріали слідчої справи, яка була порушена проти нього в радянські часи.
На презентації «На полі чести» на Львівському книжковому форумі віце-ректор Українського католицького університету, колишній політв’язень радянських таборів Мирослав Маринович зазначив, що видання з’явилося якраз у потрібний момент: відчували б «порожність крісла», яке мав би зайняти Євген Сверстюк. «Тепер ці книжки прийшли замість нього», — сказав Мирослав Маринович.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
