Карамзіни бажали обдурити
Весь білий світ з минулих ще віків:
Примусили в орді їх силою служити,
І влада в них — від Київських князів.
В трудах Карамзіна1, у книжках Соловйова
Племен ви фінських2 прочитайте імена,
Моксельський слід не зник, не зникла й фінська мова,
Живуть, ще з тих віків, закінчення на «ва»3.
Не Юрій Довгорукий, а онук Батия
Москву для чингізидів заложив,
Між фінами були нащадки князя Кия,
Та розчинились у обіймах чудських дів.
Зростали храми в час ординської навали
І жадібність зростала у князів,
В той час убивства задля влади не ховали
У сейфи до крутих силовиків.
З появою Москви з’явились московити,
Їх називали так за назвою Москви,
І тільки при Петрі, минуле щоб прикрити,
Назвались Рашею уперше в світі ви.
Як Нестор міг вас Рашею назвати?!
Не московитів ще, а мурому та чудь?
Оригінали Нестора нам дайте прочитати
І приберіть ординську ви з обличчя лють.
Здобутки ваші не такі вже й безперечні,
Ви хану в Крим платили данину!
Тортури, вбивства, підкуп і брехня — доречні,
Аби розширити імперію свою!
Чомусь вам соромно в минуле споглядати,
За пращурів вам соромно своїх!
Не соромно в підвалах убивати
Та розпинати на хресті живих?!
Знов «третій Рим» готується до бою,
Лютує хан з кривавого Кремля,
Вам Києва землі не бачити святої,
Імперіє довершеного зла!
1. Професори Н. М. Карамзін, С. М. Соловйов, В. О. Ключевський переписували історію імперії на замовлення ще дореволюційної влади, але повністю забілити її не змогли. Почав же переписувати історію Раші ще Петро І, але з «науковим підходом» це зробила німецька принцеса Катерина ІІ. Вона 4 грудня 1783 року своїм указом наказала створити «Комісію для складання записок із старовинної історії», переважно Раші. Під час «роботи» цієї комісії зникли оригінали літописів Нестора та інші безцінні історичні документи. Нестор літописець народився у Києві в 1056 році, помер у 1113 році. Як він міг у той час називати ще навіть не московитів, а мурому, чудь, мокшу із землі Моксель, у своїх літописах Рашею? Адже в той час була тільки одна Русь — Київська.
Без сумніву — перепрацювалися карамзіни, недогледіли... Не здивуюся, якщо через деякий час знову з’явиться у московитів рятівний круг у вигляді «знайденого» літописного твору, який розтлумачить ці, м’яко кажучи, неточності. У 1809 році на світ Божий з’явився «Іпатіївський літописний звід», тільки тому, що ні дата народження міста Москва (1147 рік за Карамзіним), ні сама Москва у попередніх історичних літописах професорами не згадувалася. Перепрацювалися, недогледіли... і тому, «випадково», знайшовся цей «Іпатіївський літописний звід», а знайшов його сам Карамзін. Так Карамзіним була виправлена помилка в історії з написання історичних фальшивок московитів, і на 130 років раніше від справжньої дати народження з’явилося поселення Москва тільки для того, щоб землі Моксель отримали слов’янське коріння. (Див. Володимир Бєлінський «Країна Моксель». — Авт.)
2. Фінські племена проживали тоді: мурома – біля міста Муром, меря — навкруги Ростова, весь — на Білоозері, перм — біля міста Перм, мещера, мокша — на Мокші, нарова — біля міста Нарва, чудь — біля Ладозького озера, печора. Це була земля Моксель, або земля Залешанська. Пізніше її стали називати Ростово-Суздальською, а ще пізніше — Московією.
3. Річки Протва, Москва, Силва, Косва та багато інших мають закінчення на «-ва», а слово «ВА» перекладається тільки з фінської мови як вода.
Олекса Руденко
Київ