Як ішов я дорогами Польщі...

23.09.2015

Далекий 1963-й рік. Я — молодий радянський вояк. Місце служби — конюшні маршала Паулюса, на самому сході Польщі. Їдемо солдати, офіцери, словом, радянські війська, до міста Легніца, там базувалося командування радянських військ, які квартирували в Польщі. Ясна річ, ми солдати молоді, як кажуть, нам море по коліна. Дарма, що їдемо через Польщу. Саме тоді в моді була пісня «Хотят лі рускіє войни». Співав і я. А згадалося саме тепер, коли пройшло понад півстоліття. І були там такі слова: «Спросітє ви у тєх рєбят, что под бєрьозамі лєжат...» І вже тоді спадало на думку, а чому ми їдемо Польщею?

І лежать сьогодні 19-20-річні хлопці в українській землі, командири яких — вихованці того ж народу, який називає себе «освободітєлєм», захисником «рускоязичних». Однак гинуть ці діти на чужій землі не за правду, а за чужі амбіції. У тій страшній війні минулого століття віддавали життя за Батьківщину, рідний дім. І пісні які були: «Вставай, страна огромная...» Ніяка не «огромная», а склепана з чужорідних шматочків (як ми тепер розуміємо), але соус, соус який!

Їхав я, молодий солдатик, Польщею , по розбитому асфальту, а нам казали: «Ето ми в 58-м на Варшаву єхалі танкамі», а ще казали, що поляки «нє туда смотрят». Думаю, поляки вже тоді знали, що таке російський солдат. І сьогодні мені вже не потрібно питати ні «у тішини», ні «у жени», ні «у солдат, что под бєрьозамі лєжат», а тільки перечитати історію, щоб зрозуміти, чого хочуть росіяни, хто вони, чиїх батьків діти, і, як писав Шевченко, чому «точили ніж на брата». Варто згадати воєнний конфлікт у Придністров’ї, Грузії, Абхазії, нашу Тузлу, а заглибившись в історію — Батурин, зруйновану Січ. І тоді стає зрозумілим, що брат на брата не пішов би із заточеним ножем.

Степан СЕМЕНКІВ
село Дем’янів, Галицький район,
Івано-Франківська область
  • Аби жолуді, а до дуба — байдуже...

    Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>

  • Яйце, прапор і безсмертна душа

    На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>

  • Історія повторюється і вчить

    Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>

  • Прийми, загарбнику, нашi дари...

    Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>

  • Фальшива назва держави

    Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>