Усе під контролем

Нещодавній скандал із затриманням депутата-радикала Ігоря Мосійчука за підозрою в «отриманні неправомірної вигоди» знову актуалізував цю проблему у суспільному просторі. Власне її актуальність і не зменшувалася — за липневими опитуваннями Фонду «Демократичні ініціативи», 72% українців головними причинами соціально-економічної кризи назвали «корумпованість влади, розкрадання можновладцями державних коштів».

Великі сподівання покладалися на новостворене Національне антикорупційне бюро. Втім більш як за рік від запуску цього проекту він так і не запрацював. Це вже почало дратувати і наших партнерів із ЄС, які пригрозили, що, якщо в жовтні вони не побачать в Україні реальну боротьбу з корупцією, про безвізовий режим з Європою ми можемо забути.

Сага про НАБУ

Тема боротьби з корупцією і необхідності створення для цього окремого, незалежного ні від кого, органу, почала активно експлуатуватися ще півтора року тому, напередодні президентських, а особливо парламентських виборів. Було оголошено відкритий конкурс, створена спеціальна комісія, куди увійшли такі «моральні авторитети», як «голос Майдану» Євген Нищук, голова Харківської правозахисної групи Євген Захаров, глава Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров, головний редактор порталу «Цензор.нет» Юрій Бутусов, історик Ярослав Грицак, дисидент Йосип Зисельс.

У січні цього року конкурс стартував. Очолити НАБУ виявили бажання 186 кандидатів. Більше 100 із них запросили на співбесіду. Зрештою, після спілкування із конкурсною комісією залишився 21 кандидат. До речі, одним із претендентів був і нинішній генпрокурор Одещини Давід Сакварелідзе, але через незнання української мови він не пройшов відбір.

Зрештою, у квітні Петро Порошенко з чотирьох запропонованих йому кандидатур достойників обрав 35-річного Артема Ситника. Після чого спалахнув міні-скандал: один із претендентів на посаду голови бюро і колишній адвокат Юлії Тимошенко Юрій Сухов хотів подати судові позови щодо скасування результатів конкурсного відбору кандидатів. Проте суддя Печерського суду Олеся Батрін відмовилася прийняти позовну заяву від Сухова, і на цьому все затихло.

Утiм і через півроку після голосного призначення НАБУ так і не запрацювало. Натомість не так давно вибухнув ще один скандал: ГПУ порушила кримінальну справу проти Артема Ситника за підозрою... в корупції. Приводом стало включення до офіційного складу делегації НАБУ до Лондона дружини та радника Ситника. І хоча британська сторона згодом підтвердила, що їхній переліт очільник бюро оплатив із власної кишені, осад, як у тому анекдоті, лишився.

Чиїм будеш, прокуроре?

Що ж заважає Антикорупційному бюро розпочати безкомпромісну боротьбу з корупцією, якої у нас вистачає на всіх рівнях? З’ясувалося, що, відповідно до закону про прокуратуру, діяльність НАБУ має контролювати незалежна структура в рамках ГПУ — антикорупційна прокуратура. «Ми не можемо вести розслідування, коли немає прокурора, який за цим розслідуванням спостерігає», — виправдовувався Ситник, виступаючи на недавньому саміті YES.

Призначити цього прокурора має знову ж таки незалежна комісія з 11 людей, семеро членів до складу якої делегує Верховна Рада, четверо — Генеральний прокурор. Останні четверо — Юрій Севрук, Юрій Грищенко, Роман Балита та Микола Садовий — одразу викликали різку критику членів Комітету ВР з питань запобігання та протидії корупції, які запропонували Віктору Шокіну замінити ці кандидатури, «оскільки вони не мають бездоганної ділової репутації, високих професійних і моральних якостей, суспільного авторитету». Зокрема, члени комітету інформують, що Грищенко був колишнім безпосереднім керівником одного з діамантових прокурорів-хабарників Шапакіна, який нині перебуває під слідством. У 2013 році Грищенко задекларував більш як 2 млн. грн. на власному рахунку та ще 600 тисяч гривень на рахунках членів родини.

Є претензії і до іншого кандидата — Романа Балити. «Балита Р.І. був першим заступником та виконувачем обов’язкiв прокурора Закарпатської області у 2014 р. Громадські активісти неодноразово виступали з публічними протестами щодо бездіяльності Р. Балити», — цитує рішення комітету «Українська правда».

Що ж до парламенту, то минулого четверга одним пакетом до складу комісії було затверджено кандидатури Мері Батлер (чинний прокурор США) від «Народного фронту», антикорупційного активіста Віталія Шабуніна від «Самопомочі», екс-суддю Конституційного Суду Віктора Шишкіна — від «Батьківщини», Володимира Філенка та трьох креатур від Блоку Петра Порошенка — Євгена Нищука, Катерину Левченко та Володимира Горбача.

Така презентативність пропрезидентських сил у складі комісії викликає застереження, наскільки «незалежним» буде новообраний прокурор. «За законом, проведення та організацію конкурсу віддано на відкуп самій комісії. І тут відкривається широке поле для творчості: від трактування кваліфікаційних вимог до визначення кількості перевірок та тестувань кандидатів на поліграфі. У результаті маємо комісію з 11 людей, представлену, з одного боку, — професійною спільнотою, але, з іншого, — без політичного балансу: наразі в Президента є всі інструменти здійснювати прямий вплив на більшість у конкурсній комісії, яка ухвалюватиме остаточні рішення: сім («четвірка Шокіна» + «трійка БПП») з одинадцяти членів при голосуванні простою більшістю. А це означає одне: у чинному політичному розкладі комісії конкурс можна вважати призначенням заздалегідь визначеного на Банковій кандидата (не обов’язково — поганого), якого авторитетні та поважні члени комісії своєю репутацією та прозорими умовами процесу легітимізують в очах суспільства та міжнародників», — зауважив у своєму блозі один із членів комісії Віталій Шабунін.

Боротьба з корупцією чи її імітація?

Підвищений інтерес Президента до формування Антикорупційного бюро спостерігався і раніше. Ще в січні, за годину перед першим засіданням комісії з обрання голови НАБУ, її членів запросили на розмову... до адміністрації Президента. Та й перед початком засідання в залі можна було побачити осіб, наближених до Президента.

Водночас після скандального затримання Ігоря Мосійчука у залі парламенту Генеральний прокурор Віктор Шокін повідомив журналістам, що ніякого «списку Шокіна» не існує і найближчим часом такі показові арешти не плануються, оскільки немає «чіткої процедури» затримання депутатів і притягнення їх до відповідальності й закликав парламентарів прийняти такий закон.

Те, що Генеральна прокуратура працює синхронно з адміністрацією Президента, ні в кого не викликає сумнівів. Тому можна припустити, що найближчим часом у складі комісії з обрання Антикорупційного прокурора змін не буде, оскільки, як зазначив той же Віталій Шабунін, одіозна «прокурорська четвірка» призначена не в останню чергу тому, що має «кредит довіри на Банковій». Хіба що на процес вплине ЄС, який пильно стежить за процесом. Принаймні голова представництва ЄС в Україні Ян Томбінський, реагуючи на заяву Петра Порошенка про те, що Томбінський не має зауважень чи застережень щодо чотирьох призначених Генпрокурором членів конкурсної комісії, зазначив на своїй сторінці у «Фейсбуці», що «представники експертної спільноти й громадянського суспільства висловили обґрунтоване занепокоєння призначеннями до конкурсної комісії, зробленими Генеральним прокурором», що в перекладі з дипломатичної мови означає: «не видавайте бажане за дійсне».

Утiм політологи вбачають у прагненні Президента взяти все під свій контроль й інші мотиви. «Антикорупційне бюро і Антикорупційний комітет — це перший досвід таких конкурсів і таких реформ, і Президент перестраховується. Він не хоче, щоб вибори були непередбачуванi. Антикорупційний прокурор має мати і досвід, і хист, і знати процесуальні речі. А в нас часто боротьба з корупцією більше спирається не на закон, а на піар», — переконаний директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов.

Водночас Європа серйозно взялася контролювати, щоб боротьба з корупцією в Україні вчергове не перетворилася на імітацію цієї боротьби. Глава групи підтримки України при Єврокомісії Петер Балаш на засіданні Комітету асоціації ЄС—Україна заявив, що ЄС очікує не лише на призначення антикорупційного прокурора, який розблокує роботу антикорупційного бюро, а й на діяльність агентства із запобігання корупції, глава якого поки що теж не визначений. Причому реальні реформи в антикорупційній сфері є однією з ключових вимог ЄС у рамках виконання Плану дій візової лібералізації. В разі, якщо восени НАБУ не запрацює і Європа не побачить конкретних результатів — ми отримаємо відмову ЄС у скасуванні віз для громадян України. І тоді нам доведеться лише цитувати російського класика: «А щастя було таким можливим».