Кладовище пам’яток комунізму

Український інститут національної пам’яті склав перелік пам’ятників і пам’ятних знаків Києва, що підлягають демонтажу відповідно до закону про декомунізацію. «Бiльше сотнi столичних пам’ятників та пам’ятних знаків досі уславлюють більшовицьких діячів — тих, хто зі зброєю в руках боровся проти українських військ, або санкціонував окупацію та політичні репресії», — зазначається в повідомленні.

Усього під демонтаж підпадають 21 пам’ятник і погруддя та більш як 80 меморіальних дошок більшовицьким діячам. Зокрема, у «чорному списку» опинилися погруддя більшовицького військового діяча Василя Боженка (вул. Казимира Малевича), репресованого у 1937 р. воєначальника Віталія Примакова у Наводницькому парку, більшовицького державного діяча Івана Лепсе на бульварі його імені. Чекісту і письменнику Миколі Островському не пощастило двічі — у парку на Повітрофлотському проспекті є два його погруддя. Фахівці вирішили, що кінну статую Миколи Щорса на бульварі Тараса Шевченка також належить знести, як і стелу чекістам біля станції метро «Либідська» та скульптурну композицію екіпажу бронепоїзда «Таращанець» в однойменному парку. І, звичайно ж, у переліку «пережитків» опинилися пам’ятники головному ідеологу комунізму Володимиру Леніну — їх у столиці виявилося аж 12. Заодно «постраждала» і його дружина та соратниця Надія Крупська, погруддя якої ще стоїть на Привокзальній площі.

«Такі пам’ятники — це пережиток минулої епохи. Вони не несуть ні культурної, ні моральної цінності, — каже «УМ» історик Андрій Поважнюк. — Нам 23 роки казали: відкладімо історію на потім, займаймося економікою. І де економіка? Історію відклали, економіку не розвинули. Є така теорія, що тільки країни з дуже високою культурною та духовною традицією можуть стати економічно успішними. Я маю приятеля-економіста, який пише на цю тему докторську дисертацію. Грубо кажучи, про що йдеться: автомобіль BMW чи Mercedes може з’явитися тільки в країні, де був Бетховен, Гете. Такі машини не з’являться в африканській чи азійській країнах, бо йдеться загалом про цілий масив уявлення і самоповаги до своєї культури — не запозиченої». У випадку з пам’ятниками діячам тоталітарної системи — насадженими примусово.

Демонтовані символи радянського режиму розмістять на території парку в Оболоні — вул. Сошенка, 33 та Золочевська, 41. «Пункти прийому комунізму» ширяться швидше, ніж комунальники встигають зробити демонтаж символів радянського режиму», — розповів «УМ» депутат міськради Олександр Пабат. Він додав, що це вже третя за рахунком заявка на готовність прийняти демонтовану спадщину режиму. «Ще одна експозиція, ініційована колегою Бригинцем, повинна з’явитися на території Експоцентру (пр-т Глушкова, 1). Плюс експонатами з вулиць столиці просить поповнити Музей тоталітаризму просто неба в Радомишлі нардеп Ольга Богомолець», — додав Пабат.

Нагадаємо, що 9 квітня 2015 року Верховна Рада ухвалила закони про декомунізацію українського суспільства, про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917—1991 років. Того ж дня нардепи ухвалили закони про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939—1945 років та про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у ХХ столітті. Цими законами засуджується комуністичний режим, забороняється радянська символіка, відкриваються архіви радянських спецслужб та визнаються борцями за незалежність України ОУН, УПА та інші організації. 15 травня Президент Петро Порошенко підписав ці закони.