Бій на «Вервольфі»

Поки Україна з тривогою стежить за подіями на сході, у Вінниці вирішили нагадати: будь-яка війна — жорстока і безглузда. Відтак відтворили бої більш ніж 70-річної давнини — часів Другої світової. Майданчиком «війни за склом» обрали колишню ставку Гітлера «Вервольф», розташовану за 12 кілометрів від Вінниці (урочище Кемпінг, смт Стрижавка).

Реконструкцію бою між військами німецького вермахту, Червоної армії та загонів УПА на території  Історико-меморіального комплексу пам’яті жертв нацизму провели понад 150 учасників фестивалю військово-історичної реконструкції «Жива історія: Вінниччина в Другій світовій війні».

За сценарієм, оточений загін Червоної армії намагається прорватися через лінію оборони вермахту. Німецькі війська влаштовують засідку червоноармійцям та розбивають їх. При цьому значна частина загону Червоної армії потрапляє у полон до німців, а решта гине в бою. Німці проводять допити, а потім розстрілюють командирів загонів та комуністів. Але на німецький загін раптом нападає загін вояків Української повстанської армії та майже повністю знищує фашистів. Більша частина полонених німцями червоноармійців переходить до загону УПА, але на останніх нападає підкріплення гітлерівців. Вціліти під час запеклого бою не вдається майже нікому…

Організували відтворення «битви», якої в реальності в цих місцях насправді не було, учасники громадських організацій «Спільнота «Історія Вінниці» та «Честь і Слава» й обласний краєзнавчий музей за участі реконструкторів із різних куточків України. Учасники заздалегідь поділились на три табори: радянських солдатів, фашистів, воїнів УПА — та облаштували свої табори.

Представник київського клубу «Вертикаль» Олег Цимбал хоча й відтворював червоноармійця, зауважує, що тепер, зважаючи на політичні події, відвідувачі більше цікавляться історією та побутом УПА. Представник об’єднання «Честь і Слава» вінничанин Юрій  під «бандерівським» псевдо «Корок» на реконструкції командував чотою УПА. За його словами, серед реконструкторів дуже мало професійних істориків, для більшості учасників клубів це — просто захоплення. Вадим із Хмельницького, котрий втілив образ фашистського солдата, каже, що учасники «реаліті» намагались відтворити насамперед характер солдатів, побут різних армій. «У будь-якій країні за будь-якої влади солдат залишається солдатом. Ми одягаємо форму солдатів вермахту для того, щоб показати, що наші діди і прадіди воювали проти таких самих людей», — вважає Вадим.

Загалом місця, подібні до ставки Гітлера під Вінницею, повинні були стати пересторогою для нащадків учасників визвольної війни того періоду. Однак бацила неофашизму чомусь вижила й зуміла прорости в умах і серцях онуків та правнуків радянських визволителів, що стало тепер тяжким випробуванням для України.