Напиши нам, напиши...

В українців з’явилася нова розвага — писати Президентові електронні петиції і ставити під ними свої підписи. Менш як за місяць цей ресурс, створений за образом і подобою американського відповідника, отримав iз десяток петицій, які набрали більше 25 тисяч голосів, потрібних для передання прохання на розгляд Президента, і кілька тисяч нових. Як згадувала «УМ», першими цей рекорд побили прохання про право українців на самозахист (тобто — вільне володіння зброєю), скасування акцизного збору на авто та призначення Михаїла Саакашвілі Прем’єр-міністром України.

Втім, намагаючись продемонструвати прозорість та відкритість, адміністрація Президента не врахувала того, що ці петиції можуть не стільки відображати громадську думку, скільки стати інструментом для різних маніпулятивних та лобістських кампаній. Таку думку висловив директор центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко. «Яскравий приклад — петиція про зброю. Вже було кілька спроб такої кампанії. За нею стоять продавці зброї. Вони використовують нинішні настрої в суспільстві. Але є дослідження соціологів, згідно з якими, абсолютна більшість українців проти вільної купівлі зброї. До того ж зараз з’явилося багато нелегальної зброї із зони АТО. І якщо дозволити всім озброюватися, то це може призвести до негативних наслідків. Тому влада має відреагувати на цю петицію і пояснити, чому її не можна прийняти», — цитує Фесенка Аналітична служба новин.

Популярність електронних петицій може стати для соціологів темою для роздумів про проблеми і сподівання, які найбільше хвилюють громадян. Бо, проаналізувавши останні найпопулярніші петиції, «УМ» дійшла висновку, що їх можна розділити на кілька категорій: вимоги Майдану до політиків (люстрація суддів і чиновників, механізми відкликання народних обранців, покарання корупціонерів, зняття депутатської недоторканності), ремонт доріг (таких петицій, практично однотипних, кільканадцять), вшанування героїв (присвоєння Андрієві Кузьменку звання народного артиста України чи надання українського громадянства іноземцям — учасникам АТО). Є і зовсім несерйозні — наприклад, призначити Олега Ляшка послом у Росію чи Юлію Тимошенко — у Гондурас.

Самі ж соціологи досить скептично ставляться до ідеї оцінки електронних петицій як вияву громадської думки. «Електронні петиції — це така фікція, яка має створити ілюзію справжньої комунікації з адміністрацією Президента. За приклад було взято американський досвід, але там для розгляду петиції потрібно 100 тисяч голосів, а у нас — лише 25. А що таке 25 тисяч голосів? Це — менше одного відсотка населення України. І це ні про що не свідчить. Це може свідчити лише про те, наскільки людина активна в соцмережах. Яскравий приклад — петиція про дозвіл на володіння зброєю. Коли ми проводили своє дослідження, цю ідею підтримало лише 11% громадян. А більшість була проти. Тому я б не сприймала ці петиції серйозно», — зазначила в коментарі «УМ» директор фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Ірина Бекешкіна.

Незважаючи на це, електронні петиції все більше зацікавлюють простих громадян. Як-то кажуть, чим би дитя не тішилось...