Старі пісні про головне

      «Ти йдеш на прес-конференцію Васильєва? Там про Ющенка говоритимуть», — запитувала мене колега з іншого видання. Я й сама думала, що Генпрокурор Геннадій Васильєв зачепить передусім тему замаху на Ющенка. Принаймні розпочне саме з цього свою прес-конференцію. Адже подібні заходи будуються саме так: спочатку повідомляють те головне і найбільш актуальне, задля чого й скликали журналістську братію, а потім віддають належне решті тем.

      Однак родзинкою від Васильєва виявилися плівки Мельниченка. Присутні були дещо здивовані. Адже не так давно Мін'юст начебто поставив крапку в обговоренні плівок, оголосивши результати останньої експертизи. Як уже писала «УМ», згідно з цими результатами записи майора є сфальсифікованими. Що й потрібно було довести, як кажуть математики, не додаючи, щоправда, що потрібно це було Кучмі і чинній владі. Отже, у чому новизна сюжету?

      А у тому, що Генеральна прокуратура порушила кримінальну справу за статтею 383 Кримінального кодексу України («Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину»). Мовляв, оскільки записи президентських розмов були змонтовані (ким — не говориться) і дехто (особа не уточнюється) представив їх як липовий доказ вини Л. Д., цей самий хтось має нести відповідальність за свідоме паплюження президентської честі.

      Якими є підтвердження того, що записи від майора є підробкою? Васильєв говорив про якісь позначки часу, що були розшифровані експертами. Він називав ці позначки «редакторськими маркерами». За його словами, перший маркер вказує на дату 18 вересня (це був початок монтажу, каже Васильєв), останній — на 15 жовтня (нагадаємо, що вперше записи екс-охоронця Кучми Олександр Мороз оприлюднив у Верховній Раді 28 жовтня 2000 року). Висновок, закцентований Генпрокурором: хтось почав клеїти компромат на Кучму вже після зникнення Георгія Гонгадзе.

      На прохання «УМ» уточнити, чи слід розуміти слова Васильєва так, що той, хто робив монтаж плівок, перед тим і замовив убивство Гонгадзе; і кого, власне, підозрює Генпрокуратура у скоєнні цього злочину; і проти кого, врешті-решт, порушено кримінальну справу, він відповів наступне. Особа злочинця (тобто «плівкозаготівельника») наразі його відомством не встановлена. Але слідство ведеться. Хто вбив Гонгадзе — це Генпрокуратурі і на п'ятому році його зникнення невідомо. А відносно справи, то порушена вона за фактом злочину, розкриттям якого займатимуться компетентні кадри.

      Пізніше у питаннях журналістів зазвучало ім'я Мороза — людини, що «приймала пологи» у записів Мельниченка. Чи буде допитаний Мороз? Чи висунуть йому обвинувачення? На ці питання конкретної відповіді з боку Васильєва не було. Він лише повторював, що допитані будуть усі особи, котрих слідство визначить як потенційно причетних до виготовлення підробних доказів.

      А після цього шановний Геннадій Андрійович зовсім заблукав у трьох соснах. Чи то пак у трьох компакт-дисках та інших аудіоматеріалах, що досліджували експерти на замовлення української влади. Приміром, він зазначив, що плівки, з якими працювали експерти, були отримані прокуратурою від Мороза. Але ж оригінали записів і по цей день знаходяться у Мельниченка, зауважили йому. Чому Генпрокуратура не пристала на пропозицію Мельниченка провести незалежну фоноскопічну експертизу під контролем міжнародних правозахисних організацій і дослідити саме оригінали плівок? Тому що Мельниченко постійно бреше — такою була квінтесенція відповідей Васильєва. Та й узагалі, яка різниця, що досліджувати — оригінали чи копії, зауважив він.

      А далі стало ще цікавіше. Переконуючи присутніх у тому, що докази проти Кучми і його оточення змонтовані, Васильєв довго перераховував усі можливості цифрової техніки. «Цифра» може буквально все, казав він. І тут же сам себе заперечував, зазначаючи, що коли йдеться про цифровий запис, неможливо встановити, чиї голоси на плівці. Аудиторія вибухнула сміхом. А відповіді на питання, чи стверджує Генпрокуратура, що записи Мельниченка — це просто компіляція якихось публічних виступів Кучми абощо, так і не було отримано.

      І все ж скидалося на те, що Різницька обстоює таку думку: голос діючого Президента створений на плівках штучно, «синтетично» — таке слово вжив Васильєв. Тобто ніхто не «різав» речовий потік «гаранта» на окремі звуки і не склеював з тих звуків кучмівські матюки. Єдине, що незрозуміло: про який монтаж тоді йдеться? Монтаж — це половина жінки і половина риби, «зшиті» у русалку. А тут нібито говориться про майже божественне творіння людських голосів з нічого, ex nihilo. В такому разі для того, щоб явити світові «синтетичного» Кучму, майорові Мельниченку зовсім не обов'язково було прослуховувати його кабінет, наражаючись на колосальну небезпеку. І все ж, твердить Генпрокуратура, прослуховування Кучми — це факт беззаперечний. Тож чи не забагато у сказаному суперечностей?

      А втім, додав Геннадій Васильєв, відповідаючи «УМ», Генеральна прокуратура готова до обговорення усіх моментів, що викликають сумніви, і надалі. Так що й голландські експерти (від імені яких Лоуренс Слот презентував в інтерв'ю Інституту масової інформації діаметрально протилежні висновки щодо плівок), і будь-які інші чужоземці можуть сміливо звертатись на Різницьку. Можливо, їх там і приймуть. Але вірогідніше — відправлять додому ні з чим, як Саймона Пірані, представника Національної спілки журналістів Британії, котрий днями так і не добився аудієнції у Васильєва, маючи намір поставити йому деякі запитання по справі Гонгадзе.

      Утім пану Пірані не слід ображатись, узявши до уваги тонку душевну організацію керівництва ГП. От Геннадія Андрійовича, приміром, неприємно ранили слова Віктора Ющенка про те, що той не довіряє прокуратурі. «А собі він довіряє?» — спитав Васильєв, розпочавши новий виток прес-конференції. Так, Генеральна прокуратура після отруєння Ющенка порушила кримінальну справу за статтею 112 КК України («Посягання на життя державного діяча»), але деякі моменти Васильєва насторожують. Для чого, наприклад, Ющенко по-різному описував своє меню у переддень хвороби? «Спочатку він казав одне, потім інше. То начебто він їв раків, суші, кавун, а потім ще сало, ще й пив кумис... А потім він того нібито й не їв... Чому все так відбулося? Чому нічого цього не відображено в історії хвороби?» — питав Васильєв.

      Схоже, що Генпрокурор історію хвороби лідера «Нашої України» знає вже на «відмінно». І підозрює, що останній щось приховує. Принаймні натякає на це. «Звісно, з ним щось сталося. Але що?» — не може збагнути Васильєв. Та всього лише людина мало не пішла на той світ. І все це задля зайвого піару, пане Генеральний прокурор!

      Розслідувати замах на Ющенка буде СБУ, повідовив Васильєв. Працівники цього відомства незабаром вирушать в Австрію, де проводитимуть свої слідчі дії. І якщо не з'їдять шматочок кавуна, котрим ласував Ющенко, то повернуться живі-здорові. І поінформують громадськість про зібрані дані.

      А от Юлії Тимошенко краще нікуди не їздити. У будь-якій країні, з якою у Росії є договір про екстрадицію, лідерку БЮТ можуть заарештувати, сказав Васильєв. Відповідаючи на репліку про те, що Тимошенко спростовує одержання нею повістки до російської військової прокуратури, він зазначив: «Було б дивно, якби вона це підтвердила. І якби поїхала на допит...».

      Словом, навкруги самі лише фантазери, удавані хворі та фальсифікатори. Не пощастило Генпрокурору з країною...