Керівник Державного управління справами Ігор Бакай.
Передаючи різне привабливе майно із загальнодержавної власності у відомство Держуправління справами, напевно, ніхто не припускав, що все це може піти в нечисті руки головного завгоспа Леоніда Кучми Ігоря Бакая.
Після того як Ігор Михайлович не пройшов у парламент у 2002 році, він, за словами нардепа Олександра Волкова, бідував. Причому настільки, що ходив по кулуарах Верховної Ради з простягнутою рукою і позичав тисячу-другу доларів на кишенькові витрати. Жалісливий Волков теж нібито позичав гроші жебраку Бакаю. І, мабуть, недаремно.
Переживши виборчу невдачу, Ігор Михайлович сплив як глава Держкомітету з водяного господарства України. А далі його підхопила хвиля і понесла... Та так, що на гребені винесла на посаду начальника Держуправління справами (ДУС). Ця ж могутня хвиля прибила його і до кримського узбережжя, просто до фешенебельного санаторію «Дніпро».
Невелику передісторію цього курортного закладу ми коротко й розповімо, щоб читач зрозумів, яка каламутна хвиля, піднята Бакаєм, накрила цю чудову установу.
Санаторій «Дніпро» розташований за 10 км від Ялти, у «серцевині» Південного берега Криму — місхорському курорті, у найбільш сприятливій області геомагнітного поля Землі.
Місце розташування оздоровниці на мальовничій ділянці кримського узбережжя на мисі Ай-Тодор визначає її унікальні оздоровчі можливості.
Сам Ай-Тодор — овіяний легендами мис на ПБК, утворений трьома відрогами південно-західного краю хребта Могабі. Назва мису сформувалася в зв'язку з церквою, що тут була розташована, св. Феодора (Ай — «святий», Тодор — «Феодор», грецьк.). Під цим ім'ям із XIII ст. він позначений на древній рукописній карті — генуезькому портулані Вісконті 1318 р.
Тепле море й амфітеатр Ай-Петринської гірської гряди, що захищає Місхор від північних і північно-західних вітрів, формують сухий субтропічний клімат середземноморського типу. Подібні кліматичні умови також існують у низці знаменитих світових курортів, таких як Ніцца, Монако, Венеція тощо.
Наприкінці 60-х років XIX століття у розпорядження Великого князя Михайла Миколайовича Романова передається третя за величиною після Лівадії та Ореанди ділянка землі в 70 десятин у Гаспрі (селище в Місхорі).
Цей маєток наприкінці 90-х років XIX століття переходить у володіння синів Великого князя — Олександра і Георгія. Олександр Михайлович стає власником «Ай-Тодора». Менша частина маєтку, всього 6 десятин, дістається Георгію Михайловичу, який, викупивши землі у дачників і татарської громади, розширює своє володіння до 20 десятин і створює маєток «Харакс», названий на честь римської фортеці «Харакс» (I-III ст. н. е.) на мисі Ай-Тодор.
У колишньому палаці великокнязівського маєтку «Харакс» розташований нині спальний корпус санаторію «Дніпро». Будинок палацу — зразок європейського високогірного замку в шотландському стилі. Обриси гострих дахів з червоної черепиці, елегантні форми і пропорції будинку гармонійно сполучаються із зубцями Ай-Петрі й створюють романтичний настрій єдності з навколишньою кримською природою.
Поруч на початку ХХ ст. побудовано і палац «Харакс». Його створив знаменитий архітектор Н. П. Краснов. Цей чудовий ялтинський зодчий побудував царський палац у Лівадії, палац Великого князя Петра Миколайовича, палац «Дюльбер» у Місхорі, більшість ялтинських будинків, католицький костел, розписував іконостас Олександро-Невського собору.
Історія санаторію «Дніпро» як української державної оздоровниці починається 8 серпня 1922 р., коли наказом № 110 по Наркомоздорову УРСР на місці колишнього князівського маєтку організовано санаторій «Харакс» на 110 місць. З 15 травня 1923 р. оздоровниця почала свою цілорічну роботу, забезпечуючи восени, взимку і навесні лікування хворих туберкульозного профілю, а влітку — оздоровлення найширшого кола відпочиваючих. У 1955 р. «Харакс» перейменовано у санаторій «Дніпро». З цього періоду починається значне переоснащення діагностичної і лікувальної бази.
Місхорський курорт завжди дарував не тільки здоров'я, а й могутній імпульс до творчості. В різні роки Ай-Тодор відвідали П. Вяземський, І. Муравйов-Апостол, О. Грибоєдов, М. Горький, Ф. Шаляпін, Л. Толстой, В. Брюсов, В. Маяковський, Н. Заболоцький. У «Хараксі» оздоровлювалися багато радянських державних діячів — Г. І. Петровський, С. В. Косіор, Д.І. Ульянов, Ф. Е. Дзержинський, Н. А. Семашко, Л. А. Фотієва, П. П. Постишев, воєначальники В. К. Блюхер, М. Н. Тухачевський, С. А. Ковпак.
У післявоєнні роки тут проводили свою відпустку М. С. Хрущов, Д. С. Коротченко, В. В. Щербицький і вже в нинішній час — Президенти України Л. М. Кравчук, Л. Д. Кучма.
В історії оздоровниці — імена Б. Патона, І. Білодіда, Б. Петровського, А. Ф. Возіанова і багатьох інших діячів вітчизняної науки. Тут неодноразово бували визначні українські письменники і поети —М. Рильський, П. Тичина, М. Бажан, І. Ле, Ю. Яновський, О. Вишня, В. Сосюра, А. Корнiйчук, В. Василевська, П. Панч, О. Гончар, П. Загребельний, В. Коротич.
Найбагатша історична спадщина цього священного для багатьох місця послужила основою до відкриття в клубі оздоровниці в 1987 р. історико-археологічного музею.
Повітря Харакського парку площею понад 20 га багатий ароматами понад 270 рослин. Відпочивати в парку, грати в теніс на майданчику, огородженому живоплотом, — це і велике задоволення, і відмінна лікувальна процедура.
У санаторії «Дніпро» використовують різноманітні досягнення сучасної реабілітації, фізіотерапії і курортології. Медико-спортивний комплекс має критий плавальний басейн із чітким режимом зміни морської води, ванні і гідропатичні відділення.
У санаторії «Дніпро» є одно- і двомісні номери, дво- і трикімнатні люкси, котеджі. Розрахований на одночасне лікування і відпочинок 400 чоловік. Має один із найдовших пляжів на Південному березі Криму...
Приведений опис санаторію «Дніпро», сподіваємося, дозволить хоча б приблизно оцінити вартість цієї загальнонаціональної перлини — одного з найкрасивіших куточків Південного берега Криму, що за безцінь скуповує І. М. Бакай через контрольовану ним комерційну структуру ТОВ «Зорич».
Переконані, що наведений матеріал може послужити справжнім «навчальним посібником» для бізнесменів-початківців із грамотного вкладання накрадених капіталів.
Купівля санаторію, що належить ДУСі, на фірму Ігоря Михайловича здійснюється через структурний підрозділ ДУСі Президента України «Укрінвестбуд».
Перші сторінки договору крадіжки Ігорем Бакаєм державного майна, датованого 2 червня 2004 року, перебувають i в нас. Якщо читачів зацікавить приведена інформація, то iншi сторінки можна знайти в Бюро технічної інвентаризації Ялти.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
