Нас, українців, знову ставлять перед фактом, що наші керманичі від розвалу України не відмовилися. Вони знову затіяли злочинну децентралізацію села. Що значить село для України — це джерело мови, культури, традицій, це історія. Усі ці фактори творяться в селі. Село ж знищують псевдореформатори, як і державність України. Перший етап знищення українства був зроблений Кравчуком і Плющем — це вони затіяли видалення з паспортів графи «національність». Другий: ура-патріотів, українських націоналістів — тьма-тьмуща, а коли знайшовся чи не єдиний Президент-патріот, справжній українець, то знайшлася така «діячка», яка оббрехала його перед виборцями, і ніхто не став на захист Ющенка. Янукович трохи потримав її в тюрмі, але Майдан звільнив.
Я запитую, а де славнозвісний КУН, чому мовчить? Це ж націоналістична організація, чому вона не кричить на весь світ: «Україна гине!»
Згідно з переписом, українцями себе визнали на 2001 р. 67% населення країни, і рідна мова для них — українська. Але для влади це нічого не означає, державна мова так і залишилася занедбаною. Атаку на українську мову почав Кучма, заговоривши про статус російської мови, тим самим відкривши скриньку Пандори. Вже мовчу про те зло, яке завдав нашій освіті Табачник, колишній міністр освіти.
«Мовне вогнище» роздмухується невпинно і наполегливо. Росія вкладає величезні кошти в цей проект, а українська влада, милуючись своїм лібералізмом, дозволила вести широку пропаганду на всій території нашої держави. І ніхто з президентів України не запитує російських керманичів, а скільки українських шкіл є в Росії, скільки газет, радіо- чи телепередач. Натомість невпинно рапортують, скільки ще російських шкіл за державний кошт відкрито в Україні, бо при владі більше недругів, аніж патріотів. Вони нашу власність «прихватизували», а тепер ще знищують і нашу душу — українську мову.
Українці, свідомі й несвідомі, нарешті зрозуміли, що мова — це нація. На даний час, на жаль, ми маємо забагато малоросів, зрадників, яничарів, які з великим задоволенням демонструють свою продажність, зраду своїх предків. Маємо зрозуміти: рятуючи мову, ми рятуємо націю. Засоби масової інформації у великих містах, де твориться державна політика, у переважній більшості належать чужинцям, які й мовлення ведуть чужою мовою. То хіба можна від інородців чекати патріотизму до України, моральності?
Шановна редакціє, ви маєте джерела інформації, тож надрукуйте окрему статтю і порівняйте життя за Ющенка і сьогоднішнє. Багато українців вам за це подякували б.
М. ГОРОБЧЕНКО
Новомиргород, Кіровоградська область