Топонімічні пристрасті

«Декомунізувати» топоніміку Харкова виявилося непросто. Над цим проектом уже кілька місяців працюють, з одного боку, фахівці топонімічної комісії міськвиконкому, а з іншого — активісти громадської групи, до складу якої увійшли патріотичні організації та місцеві історики. Публічно сторони ще не звірили свої пропозиції по окремих об’єктах, але вже зараз відчувається розбіжність у концептуальних підходах до зміни назв.

Ускладнив ситуацію і той факт, що в ході експрес-опитування, проведеного Інститутом Горшеніна, 63 відсотки харків’ян висловилися проти будь-яких змін у топоніміці міста. Але у разі невідворотності процесу хотіли б, щоб вулицям повернули їхні історичні назви. «Репрезентативність цієї вибірки викликає сумніви, — прокоментувала результати опитування координатор «Харківської громадської групи» Марія Тахтаулова. – Але попри все нас неабияк втішив той факт, що кожен третій харків’янин виступає за повернення історичних назв. Це сигнал до того, що історичному центру міста таки вдасться повернути колишній вигляд».

За словами пані Марії, приступаючи до роботи, громадські активісти наперед домовилися «не чіпати» назви об’єктів, пов’язаних з Другою світовою війною, а також ті, що вказують на певні професії. Власне, ставка була зроблена на відверту «радянщину», але й цього було досить, аби список виріс до майже трьохсот пунктів. У ньому 8 районів міста, 5 парків та скверів і стільки ж станцій метро.

Найменш проблемною у цьому сенсі виявилася саме підземка. Там зупинку «Радянської армії» вирішили назвати просто «Армійська», «Радянську» — «Площею Конституції», «Пролетарську» — «Зеленим Гаєм», «Площу Повстання» — «Кінною площею». Здається, вже дійшли згоди також щодо проспекту Леніна, який, на думку чиновницької групи, доречніше назвати проспектом Науки через велике скупчення на ньому різноманітних НДІ та вишів. Що ж стосується увічнення пам’яті героїв Майдану, АТО та учасників національно-визвольного руху минулого, то тут назрівають чималі проблеми. За такі зміни у ході того ж таки опитування висловилося лише 18 відсотків харків’ян, тоді, як проти – 63. Цими даними, скоріш за все, не проминуть скористатися чиновники і депутати, більшість яких упереджено сприймає яскравий патріотизм у будь-якому прояві. За словами Марії Тахтаулової, наразі у Харкові немає жодної топонімічної назви, яка б символізувала сучасну Україну. До таких можна з великою натяжкою віднести хіба що площі Свободи і Конституції.

Доля радянських пам’ятників наразі теж вирішується без проблем не скрізь. Скажімо, робоча група при Департаменті культури і туризму облдержадміністрації уклала список із 60 монументів, порекомендувавши сільським районам знести їх згідно із законом про декомунізацію. Цілком можливо, що невдовзі пам’ятників Леніну, Енгельсу та Крупській на теренах регіону справді поменшає, бо ще до цих рекомендацій в області люди самовільно позбулися 28 таких об’єктів. А от з Харковом усе складніше. Коментуючи ситуацію, мер Геннадій Кернес вкотре висловився проти стихійної війни з монументальними радянськими ідолами, нагадавши, що на місці деяких із них наразі стоять хрести. «Нам треба навести порядок і на цих об’єктах, тому роботи дуже багато», — сказав він.

Сама ж робота, вочевидь, розпочнеться вже після виборів. Як повідомив секретар топонімічної комісії міськради Олексій Хорошковатий, така активність призведе до того, що у виборчі списки треба буде вносити дуже багато змін, а часу на це немає.