Епідемія пожеж може повторитися

15.09.2015
Епідемія пожеж може повторитися

Залишене на узліссі сміття може спричинити велику біду. (з сайта tsn.ua.)

Пожежі торф’яників були однією з головних тем упродовж тривалого часу для значної частини українців. Благо, забруднене повітря, яке перевищувало навіть у деяких районах столиці норму в 6 разів (зрозуміло, у навколокиївських епіцентрах загорань ситуація була ще гіршою), почало приходити в норму. Тому зрозуміло, що більшість людей і надалі продовжують перейматися питаннями екологічних наслідків пожеж, спричинених аномальною спекою і людською халатністю, а може, частково, й умисними діями. «УМ» вирішила з’ясувати, наскільки високою є ймовірність розгортання пожежі на торфових полях та в місцях збереження торфу надалі. Ми поспілкувалися з директором одного з нових заводів із виробництва торфу Віталієм Урбаном і дізналися, що стало причиною виникнення епідемії пожеж у країні, зокрема поблизу столиці.

Скло на сонці спрацьовує як лінза

— Віталію Анатолійовичу, за інформацією, яка надходить до вас, яка ситуація з пожежами у країні зараз? Врешті-решт, на вашу думку, хто винен у тому, що горіло?

— Мушу сказати, що це все відбувається не без участі людини. Якби наші люди слідкували за чистотою, порядком у лісах, на тих територіях, де є загроза загоряння, то пожеж такого масштабу можна було б уникнути. Наприклад, у нашому регіоні, у Дубровицькому районі Рівненської області, туристів мало, але багато людей, які збирають ягоди, гриби тощо. За собою вони часто залишають якісь пляшки, скло, що спрацьовує на сонці як лінза, — і виникає загорання. В Україні, на жаль, це дуже поширена проблема. Більше того, багато керівників заводів, задля того, щоб зекономити, нехтують безпекою і контролем на своїх виробництвах, що також стає причиною загоряння. Тому я вважаю, що тут саме людський фактор є домінуючим у причині пожеж. Важливим є і те, що якщо взяти, наприклад, сто пожеж, то у 68 випадках пожежі виникли з причини необережного поводження населення з вогнем, 16 — від грозових розрядів, 10 — на місцях лісозаготівель, 7 — від сільськогосподарського палива.

— Яким чином завод із видобутку торфу має забезпечувати безпеку на полях і на самому виробництві?

— Будь-яка установа, яка займається видобутком торфу, повинна проводити свою діяльність у законодавчому полі. У нас розроблені проекти як зi збору торфу на родовищах, так і з його переробки на заводі. У цих проектах прописано розділи, які регламентують саме протипожежну діяльність. І дотримуватися правил потрібно повсюди. Якби все контролювалося, таких ситуацій, які виникли нещодавно навколо та в столиці, не траплялося б. На полях повинні бути спеціальні водоймища, розроблені зі спеціальною кубатурою відповідно до площі родовища. Там встановлені помпи, що заправлені дизельним пальним. Вони в будь-який момент можуть увімкнутися і подати воду у відповідну точку. На заводі це закритого типу водоймища, два гідранти ємністю по 250 кубометрiв. І, звичайно, має працювати відповідно навчений персонал. Люди, які вміють працювати з обладнанням і можуть оперативно реагувати на будь-які проблеми.

Автомати пожежогасіння

— Як можна попередити ситуації масових загорань торфовищ?

— Попередити загорання можливо, якщо є контроль і сучасна система обладнання. На сьогодні є система пожежогасіння спринклерного типу. Вона може без участі людини автоматично розпочати процес пожежогасіння. Як тільки до датчиків надходить сигнал, система спрацьовує, вмикається сигналізація і запускаються насоси, завіюється свердловина. Тому можлива така ситуація, що без участі людини пожежа може бути локалізована. Якби така система була у більшості наших заводів із видобутку торфу, ми б могли попереджати такі ситуації. Це що стосується внутрішньої частини, а для зовнішньої частини у нас є гідранти, рукави, помпи, спеціальні костюми та відповідний персонал. Ми систематично проводимо навчання для працівників заводу і торфовищ.

— Чи були у вас випадки поширення пожежі на території родовищ чи заводу?

— Таких випадків не було. Прямого розгортання не було. У нас працюють лаборанти, які постійно вимірюють температуру всередині штабелів. Таким чином контролюють, щоб температура не піднялася до критичних показників. І ми відразу реагуємо, якщо температура піднiмається вище норми, перевіваємо штабелі задля ліквідації можливості загорання. Ми накриваємо їх спеціальними плівками, щоб обмежити доступ кисню. Також проводимо таку роботу систематично як на родовищах, так і на території заводу. Ось ці штабелі, по суті своїй, це скупчення горючого матеріалу. Їх потрібно дуже пильно контролювати. У нас є відповідні журнали, в які фіксують усі показники. Контроль — це найголовніше. Тим більше якщо туди потрапила волога. Але завдяки налагодженій системі догляду, на щастя, у нас загорянь не було.

— Як саме ви проводите навчання для працівників?

— У нас є інженер з охорони праці, на якого покладено відповідну функцію. Він очолює процес навчання працівників. Звичайно, розроблено плани навчання, яких ми дотримуємося.

От розкажу, як проходили наші останні навчання. Ми щорічно проводимо перезарядку вогнегасників. На території заводу (5га) у нас поставлено 66 вогнегасників. І перед тим як віддати їх на перезарядку, ми провели практичне навчання. Кожен працівник зміг не лише в теорії, а й на практиці спробувати скористатися вогнегасником, навчитися зривати чеку чи направляти струмінь. Я вважаю, що це дуже якісні практичні навчання.

Також наша система пожежогасіння виведена на Рівненську організацію, що називається «СПАС». Вона організовує нам технічне забезпечення та підтримку нашої системи в належному стані. Також ми пов’язані з цією організацією пультом, на який у випадку пожежі поступає сигнал. Тобто, коли в нас на заводі спрацьовує сигналізація, на пульт, що працює цілодобово, надходить сигнал про пожежу, і звідти до нас надходить зворотний дзвінок. І якщо раптом на місці є реальна загроза, вони оперативно направляють підрозділ МНС.

«У Каліфорнії лісові пожежі починають перебиратися й на міста»

— Наскільки у вас налагоджені відносини з пожежною службою Дубровицького регіону?

Ми кожного місяця обмінюємося інформацією. Вони, зі свого боку, доносять інформацію по пожежній безпеці, перевіряють наші гідранти. Ми, зі свого боку, дотримуємося всіх правил, доповідаємо про ситуацію на родовищах та заводі. Ми працюємо на засадах партнерів, позаяк мета у нас спільна: запобігти виникненню пожеж.

Ось недавно ми проводили спільне навчання за участю нашої компанії, МНС, МВС, РЕС та медиків. Пройшло спільне відпрацювання всіх служб. Була розіграна ситуація, що на заводі сталося розгортання пожежі. І на рівні обласного керівництва фіксувалося, наскільки оперативно всі служби відреагують. Ми навіть завчасно попередили жителів місцевості, щоб вони знали, що це навчання, а не реальна техногенна катастрофа. Спрацював наш персонал, охорона, наша пожежна дружина була задіяна у цих процесах. Імітувалося, що є задимлення, що є непритомний потерпілий.

У результаті ми на все відреагували, все було вирішено. Навчання було проведено не для галочки, щоб комусь відзвітувати, а саме з практичним наміром, що є надзвичайно корисним досвідом.

— Чи горять торф’яники за кордоном?

— Якщо говорити саме про торфовидобування, то там усе на дуже високому рівні контролю. Тому ні про одну пожежу на заводі я не чув. Щодо пожеж у лісах, то вони є всюди. Проконтролювати виникнення пожежі в лісі дуже важко. Коли виникає така проблема, її вже потрібно оперативно ліквідовувати. Я нещодавно читав, що горять хвойні ліси у Франції, в Іспанії горить більше тисячі гектарів лісу та сільськогосподарських угідь, у Каліфорнії лісові пожежі починають перебиратися й на міста. Вогонь — дуже страшний та некерований ворог. Боротися з ним украй важко. Але потрібно не забувати, що основною причиною виникнення цих пожеж є ми — люди. Лише з нашої вини розгортаються пожежі. І наша місія — їх ліквідовувати.

СТАТИСТИКА

Якщо взяти 100 пожеж, то у 68 випадках вони виникли з причини необережного поводження населення з вогнем, 16 — від грозових розрядів, 10 — на місцях лісозаготівель, 7 — від сільськогосподарського палива.

  • Тече вода, тече брудна

    Більш як двадцять років триває екологічна сага про забруднення території на кордоні Молдови (Сороки) й України (Цекинівка, Ямпільський район ) через річку Дністер. І весь цей час — лише перемовини, передмови й постскриптуми. А тим часом зношена труба промислових відходів завдовжки 6,2 км через Дністер продовжує забруднювати басейн річки як на території Вінниччини, так і нижче за течією — в Одеській області. >>

  • Сміттєві війни

    Найчастіше ущерть переповнені сміттєві звалища в Україні гниють десятиліттями через відсутність коштів на їх впорядкування. Але в Люботині, де полігон твердих побутових відходів (ТПВ) скоро дійде до будинків містян, сталася нетипова як для вітчизняних реалій історія. >>

  • Колекція, що пастки плете

    У нашому світі мешкає приблизно 40-45 тисяч видів павуків, а їхня кількість така велика, що кожна людина на відстані п’яти метрів біля себе знайде цю істоту. Науковці вивчають унікальні властивості павутини та, ґрунтуючись на дослідженнях, розробляють надміцні волокна чи біоматеріал, на якому зможуть вирощувати людську шкіру. >>

  • У ліс ходити — ліс любити

    Перший фестиваль шкільних лісництв відбувся на Черкащині. Участь у ньому взяли десять команд, по одній від кожного лісгоспу. Під час фестивалю школярі, а всі команди прибули у спеціальній формі, придбаній лісництвами, наввипередки демонстрували свою любов та шану до лісу. >>

  • Крути педалі

    «Зелене світло» масштабній просвітницькій акції у Вінниці — Європейському тижню сталої енергетики — дали представники місцевої влади, зокрема голова Вінницької ОДА Валерій Коровій та в. о. вінницького міського голови Сергій Моргунов. >>