«Дружити» з дулею в кишені

08.09.2015
«Дружити» з дулею в кишені

«Нічого особистого, це — політика». (з сайта sharij.net.)

З’ясування стосунків між «губернатором» Одещини Михаїлом Саакашвілі та українським Прем’єром Арсенієм Яценюком, яке стало топ-темою українських політичних дискусій, вкотре принесло дивіденди «нестримному грузинові». Все почалося з того, що, виступаючи в ефірі 5-го каналу в програмі «Погляд», Саакашвілі звинуватив Арсенія Яценюка в лобіюванні інтересів олігархів, розгулі корупції та імітації реформ. «Він називає реформами те, що тарифи підвищилися. Я не називаю це реформою. Я називаю це наслідком економічної кризи», — емоційно заявив Міхо, додавши, що за рахунок підвищення тарифів на послуги Одеського водоканалу екс-міністр екології Микола Злочевський побудував собі величезний дім із двома басейнами та коштовними статуями. Також він натякнув, що український уряд приймає рішення на користь Ігоря Коломойського, так само як раніше він підтримував інтереси Рината Ахметова, а справи на митниці контролюють люди із старої команди Януковича. «Хто контролює Державну фіскальну службу? ДФС контролюють люди із колишнього режиму Януковича: контролює Хомутинник, контролює Романенко, призначений іще при Януковичі», — зазначив одеський «губернатор».

Яценюк не залишився в боргу і звинуватив Саакашвілі у брехні та нестриманості, а Ігор Коломойський назвав «губернатора» собакою без намордника, яку варто приспати. На свій захист публічно виступив і екс-«регіонал», а нині — співголова депутатської групи «Відродження» Віталій Хомутинник, картинно заявивши, що має такий же вплив на одеську митницю, як Міхо — на політику в Грузії. «Якщо він доведе мій вплив — я згоден покласти мандат. Але якщо не доведе — нехай іде з посади «губернатора» і їде до себе на батьківщину», — зазначив він.

Довести це і справді не так просто — всі корупційні схеми, зазвичай, будуються без фіксації в офіційних документах. Утім аналітик сайта «Хвиля» Андрій Морозюк стверджує, що корупційна вертикаль, створена на митниці при Януковичі за участі тодішнього глави Державної митної служби України Ігоря Калетника, екс-глави СБУ Олександра Якименка та екс-очільника Міністерства доходів Олександра Клименка, виявилася дієвою і за нової влади. Ключовими фігурами в цій схемі (звісно ж — неофіційно) тепер є Віталій Хомутинник, той же Ігор Калетник, який діє через свого кума Геннадія Романенка, призначеного не так давно радником голови Фіскальної служби Романа Насирова. Саме вони через систему подвійних тарифів «спускають» на митницю «рознарядку», як оцінювати й оподатковувати товар. А ті вже пропонують бізнесменам вибір: або ми виставляємо вам низьку ціну за товар (відповідно — і податки в бюджет йдуть мінімальні), а ви нам «віддячуєте» за це готівкою, або йдемо по закону і вартість товару буде на порядок вищою, і часу згаєте більше, і в кінцевому рахунку заплатите таку ж суму, якщо не більшу. Чи варто казати, що більшість бізнесменів обирають перший варіант?

Саме ці схеми і стали основним приводом для обурення одеського «губернатора», який після відповіді Яценюка записав іще одне відеозвернення, оприлюднивши конкретні факти: «Через ці всі інтриги і маніпуляції в Києві в одеській митниці скарбниця недоотримала 400 млн. гривень на місяць. За два місяці — це вже 800 млн. За 800 млн. ми б могли вже майже повністю закінчити дорогу Одеса — Рені, дуже важливу для України і для Одещини. За останній рік діяльності цього уряду і Прем’єр-міністра збиток, завданий держпідприємствам в Україні, обчислюється сумою більше 100 млрд. гривень. Ці держпідприємства реально приносять дохід, але вони приносять дохід олігархам».

«Саакашвілі необхідно зменшити корупцію, налагодити економічне життя в регіоні для того, щоб піти далі в реформуванні України за західними стандартами. Але тут спрацювала «рідна мафія» зі своїми винятковими інтересами наживи. У Києві (а тарифи керуються із Києва) спустили в Одеську митницю завищені тарифи, а на інші «кишенькові» митниці дали більш низькі тарифи. Звичайно, товари, які приходять в одеські порти, пішли разом із платежами на інші митниці. Відповідно, Саакашвілі зі своїми проектами з реформування Одеси опинився без грошей і, грубо кажучи, «в дурнях». Тому Саакашвілі і виступив з обвинуваченнями Яценюка і підтримуваних ним представників «рідної мафії», — констатує Андрій Морозюк.

Рішучість Саакашвілі уже дала певні результати. Принаймні Президент спробував примирити сторони, заявивши: «Чи стане ефективнішим проведення реформ шляхом винесення цієї дискусії на публіку — не впевнений. Але ми повинні робити все, щоб забезпечити єдину ефективну та командну гру». Паралельно з цим очільник парламентської фракції БПП Юрій Луценко у своєму блозі на «Українській правді» пообіцяв, що цього тижня до парламенту буде внесено законопроект про вирівнювання митних зборів на всій території України. «Це — єдиний шлях припинити колосальну корупцію, яка виникає при можливості оформити товар у Київській області в 4,5 раза дешевше, ніж у Києві», — зазначив Луценко.

Також було звільнено голову Державіаслужби Дениса Антонюка, якого називають людиною Коломойського і до якого у Саакашвілі давно були свої претензії. Зрештою, цей конфлікт став продовженням протистояння між Петром Порошенком та Ігорем Коломойським. І останній у ньому знову показав себе не як політик, а як нестриманий на слова бізнесмен. Тоді як політика — це мистецтво домовлятися.

А ТИМ ЧАСОМ...

Паралельно з цим скандалом на сайті Президента України в розділі «електронні петиції» з’явилися аж чотири прохання про призначення Саакашвілі на місце Яценюка Прем’єр-міністром. «Хай людина проведе нарешті в Україні реформи. Досить терпіти корупцію і затягування реформ», — йдеться в одній із них, поданій 1 вересня паном Віталієм Бігуном. Для того, щоб ця петиція потрапила на розгляд Президента, потрібно за 92 дні зібрати 25 тисяч голосів. Уже за тиждень ця петиція зібрала більше 20 тисяч (коли матеріал здавався до друку, ця цифра була 23 471).

Утім сподіватися, що Президент нині так легко поміняє Яценюка на Саакашвілі, не варто, адже відставка Арсенія Петровича означала б відкриту конфронтацію між БПП та «Народним фронтом», яка може завершитися повним розпадом коаліції та достроковими виборами. А на це ніхто не піде — надто свіжий у пам’яті сумний досвід протистояння Прем’єра і Президента у 2005 році. Тому всі й надалі, стиснувши зуби, намагатимуться дружити.