Соняшники особливої стійкості

Стриманий оптимізм першопрохідця

Обережність, із якою фермери коментують участь свого колеги в проекті USAID Агроінвест, компанії DuPont Pioneer в Україні та «Харківської каси взаємодопомоги», зрозуміти неважко. Власники великих агрофірм Харківщини з іноземними технологіями працюють уже давно. А ось дрібний приватний господарник, що трудиться на скромних пайових гектарах, дозволив собі таку розкіш в області першим. Та й то на особливих умовах.

Як повідомив «УМ» сам Валерій Каськов, пропозицію взяти участь у показовому експерименті він отримав у Кредитній спілці, куди прийшов позичити гроші на посівну. «Там мені розповіли про ці нові технології, — каже фермер, — і запропонували спробувати. Соняшником я займаюся вже сім років. Виростити добрий урожай у нашій посушливій зоні наразі непросто, тому я погодився. Тим більше що насіння для засіву 20 гектарів мені в рамках проекту виділили безкоштовно».

Запропонований метод фермера дещо здивував і насторожив. Раніше весною він проводив на цьому ж таки полі дві культивації — звичайну і передпосівну. Потім двічі трактором прополював сходи, втрачаючи певну частину врожаю, бо філігранно пройти угіддя, не пошкодивши частину рослин, практично неможливо. Цього ж разу йому порадили провести лише одну культивацію — перед засівом. Далі внесли гербіциди, щоб знищити бур’ян — і все. Тобто фермер заощадив не тільки час і сили, а й 12 тисяч гривень, які б неминуче витратив на пальне.

Кожному полю — своя технологія

Перше знайомство з експериментальною площею відверто засмутило майбутніх учасників проекту. Голова Департаменту аграрно-промислового комплексу Балакліївського району Олексій Верещака каже, що, побачивши угіддя, «просто вжахнувся». Поле явно не сяяло чистотою та й сіяти довелося соняшник по соняшнику, бо на цій площі не була проведена сівозміна. Втім коли ризикнули і все вийшло, він зробив оптимістичний висновок: «Зараз приємно бачити, що сучасні технології дозволяють вирощувати сільськогосподарську продукцію у будь-яких умовах».

Із тим, що умови на Харківщині зараз далеко не ідеальні, погодився і представник компанії DuPont Pioneer в Україні Ігор Гаврилюк. На його думку, справа не лише у засушливому кліматі регіону. «Ми вже не один рік працюємо у цій зоні і добре знаємо, що аграрії тут мають величезні проблеми з бур’яном заразихою, — сказав він. — Багато як вітчизняних, так й іноземних гібридів фактично не в силі його перемогти. Традиційно вважалося, що на теренах України поширено 5 видів цього паразитарного сорту. Але наразі почали з’являтися його нові раси, котрі стійкі до існуючих гербіцидів і повністю «забивають» переважну більшість сортів соняшникових гібридів».

За словами Ігоря Гаврилюка, недалеко від поля Валерія Каськова розташовані угіддя, засіяні за звичною технологією. По них добре видно, що старими методами вирощувати цю культуру сьогодні вже досить складно. А застосування нестійких гібридів у майбутньому може призвести до того, що на Харківщині соняшник зникне як базова культура.

Звичайно, ці слова можна сприйняти як тонкий рекламний хід для просування власних зразків, але технологія, запропонована фермеру, дійсно принесла переконливий результат. Поле засіяли новим сортом, який був спеціально виведений для регіонів із підвищеною активністю заразихи. «На сході Харківщини, а також у Донецькій та Луганській областях дійшло до того, що через цей бур’ян аграрії стали збирати всього по 4-5 центнерів із гектара, — прокоментував ситуацію пан Гаврилюк. — Соняшник виростає по коліна висотою, бо заразиха його просто нищить».

Насіннєва «фата моргана»

Привабливість нових сортів зовсім не означає, що дрібні господарники після знайомства з полем колеги Каськова вже цієї весни захочуть випробувати і в себе запропоновані технології. «Якщо, з одного боку, порахувати вартість іноземного насіння і гербіцидів, а з іншого — ціну вітчизняних насіннєвих зразків і витрачене на обробку посівів пальне, — то те на те й вийде, — каже фермер Олександр Пронькін. — Тобто у будь-якому випадку, продавши за існуючими закупівельними цінами урожай і повернувши взяті кредити, ми залишимося з однаковим результатом. А він, як правило, не надто втішний».

Не знає сьогодні і сам Валерій Каськов, чи купуватиме новітнє насіння для нових посівів. Адже цього разу матеріал йому подарували в рамках проекту. А от чи зможе він дозволити собі таку покупку без спонсорської допомоги, буде відомо лише після збору урожаю.

Сам урожай обіцяє бути щедрим, хоча назовні голівки соняшників мають досить дивну форму — вони значно менші за традиційні й видаються недостиглими. Втім пан Валерій поспішив розвіяти сумніви. Для того щоб визначити якість зернят, треба всипати їх у літрову банку, а потім її вміст покласти на ваги. Якщо насіння важить 450 грамів і більше, значить — сорт перспективний. Засіяний цього року гібрид випробування пройшов, бо в його невеликих головках немає порожньої серцевини та й саме насіння має пристойну вагу. «Землеробство — ризиковане заняття, — каже господар експериментального поля. — Але якщо посівний матеріал високоякісний, — то відсотків на 70 можна бути впевненим, що навіть за дуже несприятливих погодних умов урожай буде хорошим».

Просто емоції

Достиглі «іноземні» соняшники викликали купу запитань. Наприклад: «Чи не ГМО вони, бува, якщо побороли бур’ян без прополки?». Виявилося, що не ГМО, бо генетично-модифіковані сорти в Україні заборонені. Якість цих зерен, за словами Валерія Каськова, не поступається вітчизняним сортам. Більше того, останні програють «дюпонівським» меншою стійкістю до бур’янів і нерівними сходами, що приводить до втрат під час збору урожаю. Але, з іншого боку, виникає інша проблема: якщо насіння вітчизняних розробників не витримає конкурентної боротьби і зникне з українського аграрного сектору, то де гарантія, що ціни на імпортний посівний матеріал не злетять ще вище?

Утім експеримент із цим полем можна і справді назвати унікальним, тому що в ньому бере участь малоземельний фермер із харківської глибинки, справами якого держава переймається хіба що в особі грізних податківців. Олександр Пронькін, наприклад, не без глибокого суму повідомив, що про нього згадують лише тоді, коли урожай уже зібрано. Одні приходять із переліком посіяних ним культур, аби нагадати про несплачені податки, інші з переліком банківських зобов’язань. А от щоб хтось навесні підказав, на які культури восени буде попит і що треба сіяти, аби бути з прибутком, — то таких фахівців і вдень з вогнем не знайдеш. На готове ж злітаються швидко.

Про якісь пільги від держави, які давно стали нормою на Заході, вже навіть і говорити незручно. За словами Олексія Верещаки, цього року Кабмін виділив на здешевлення кредитів аграріям 300 мільйонів гривень на всю країну. А цифру по тваринництву чиновник не пригадав взагалі, бо своєю непоказною скромністю та навіть не відклалася у його пам’яті.

Цінність же консультацій, які проводять фахівці іноземних компаній, полягає у тому, що вони не зводяться до простої реклами насіння, а й містять цінні рекомендації щодо комплексного ведення господарства. Для дрібних приватних виробників, які не завжди можуть дозволити собі консультацію агронома, таке спілкування стає справжньою знахідкою. «Малі та середні виробники сільгосппродукції є основою аграрного сектору України, — каже заступник директора Місії USAID в Україні Джон Пеннелл. — Але часто вони не мають ані ресурсів, ані можливості для отримання навчання з найновіших методів ведення сільського господарства і матеріально-технічних ресурсів. Ця програма партнерства може надати їм доступ до новітніх технологій».