До 170-річчя Івана Франка створюють 12 VR-синглів для голосу та фортепіано
До 170-річчя Івана Франка створюють12 VR-синглів для голосу та фортепіано на слова знакового письменника і діяча. >>
Олесь Гончар писав: «Як би ви не вважали, що добре знаєте Гоголя, він стане вам ще ближчим, якщо відвідаєте його рідні місця». Відвідуєш і рідні гоголівські місця, й усі інші куточки чарівної Полтавщини (або місцини, які належали колись до Полтавської губернії), пов’язані з іменами геніїв української та світової літератури, — коли береш до рук нещодавно виданий фотоальбом «Літературна Полтавщина».
Книжка переконливо унаочнює: серед українських країв Полтавщина — безперечний лідер за кількістю і значенням талантів, народжених тут. Можливо, розгадка цього феномену в красі землі полтавської, а ще — в особливій душевності й духовності люду, який населяє цю серцевинну область України. «Нема на світі кращого місця, як Полтавська губернія. І степи, і ліси, і сади, і байраки, і щуки, і карасі, і вишні, і черешні, і всякі напитки, і воли, і добрі коні, і добрі люди — усе є, усього багацько», — так писав Євген Гребінка.
Саме Полтавщина була особливо дорогою для Тараса Шевченка, дарма, що народився на протилежному березі Дніпра. Полтавський часопис «Просвіта» розповідає: «Тричі приїздив Т. Г. Шевченко в Україну і тричі відвідував Полтавщину. На Поділлі і на Волині був лише по разу, а сюди заїжджав за першої нагоди. Тому слово «відвідував» неточне. У період знаменитих «трьох літ» (1843—1845) Полтавщина була для Кобзаря як домівка: тут він і жив, і писав вірші та поеми, і займався малярством. Вірні друзі та добрі знайомі («Мій Якове добрий...» — писав про Я. П. де Бальмена) давали поетові прихисток та умови для творчої праці. По-особливому тепло і щиро ставився Тарас Григорович до краю, який виплекав Сковороду, Котляревського, Гоголя. Багато полтавських доріг і стежок проїхав і пройшов поет. Багато міст, містечок, сіл, хуторів бачив він на Полтавщині, цікавився їхньою історією, малював їх краєвиди. Коли б зібрати докупи назви всіх полтавських сіл і урочищ, що в них він тоді побував, ми мали б довжелезні реєстри».
Фотоальбом «Літературна Полтавщина» нарешті з’явився завдяки багаторічній праці зі збирання матеріалів для нього відомого журналіста, письменника, публіциста, фотомитця, ветерана газети «Літературна Україна» Сергія Козака. Автор фотоальбому завжди ставив перед собою високо підняту планку. Громадянську і професійну. Тож і краєзнавчо-філологічна «Літературна Полтавщина» вийшла такою ґрунтовною, живою і, в найкращому сенсі, академічною. Автор розповідає про понад 200 письменників! Ще згадуються музиканти, маляри, артисти, науковці, меценати.
Про «Літературну Україну» не можна не згадати, бо книжка вийшла у серії видань часопису, яку на волонтерських засадах підтримують соратники Івана Багряного (також родом iз Полтавщини), а саме — Фундація ім. І. Багряного зі США. До речі, у 1990-х роках Сергій Козак був головним редактором газети, що пiсля війни постала за активної участі Багряного, — «Українські вісті». Діаспора запросила його на роботу як одного з найяскравіших публіцистів «ЛУ».
До 170-річчя Івана Франка створюють12 VR-синглів для голосу та фортепіано на слова знакового письменника і діяча. >>
Якщо почитати новітню «Історію української літератури» (присвячений сучасному письменству том вийшов торік), то такого автора, як Владислав Івченко, ніби й не існує. >>
Уже 20 серпня вся країна заспіває легендарну пісню «Червона рута» разом з найпопулярнішими українськими акторами: Станіславом Бокланом, Олександром Рудинським, Катериною Кузнецовою, Романом Луцьким, В?ячеславом Довженком, Юрієм Горбуновим, Лілією Ребрик. >>
Другий рік поспіль у програмі міжнародного фестивалю високого мистецтва Bouquet Kyiv Stage — цьогоріч поміж понад 50 представлених проєктів різних жанрів — через Театр ветеранів утримують увагу до українських захисників. >>
Дві поштові марки, присвячені Дню української пісні, ввела в обіг «Укрпошта»: нові випуски отримали назви «Колискова» та «Мов до шлюбу вбралася калина». Тираж кожної марки становить 300 тисяч примірників. >>
З Богданом Бринським, живописцем із Івана-Франківська, ми знайомі вже чимало часу і щоразу після зустрічі з ним, після його захоплюючих розповідей про себе, про свій родовід, про людей, з якими він знався за свої роки, я казала собі: >>