«Ой там збиралась та бiдна голота...»
(З народної пiснi)
«З миру по нитцi — бiдному сорочка»
(Народна приказка)
Слово — срiбло...
Срiблилося Слово Просвiти
в серцях православного люду:
«Зберемо гуртом по копiйцi —
І Церква Тарасова буде!
Постане вона як окраса
пiднiжжя могили Тараса».
Проте умовчали вiдразу,
хоча це питання болюче:
навiщо та церква Тарасу —
щоб драть з багряницi онучi?
Та нi, мовляв, Бога попросим,
щоб зблизив Тараса з Христосом.
Зiрвавши зневiри полуду
iз атеїстичних очей,
зiбрали з хрещеного люду
чималу дещицю. О’кей!
По-нашому — це зовсiм непогано:
хай знають всi, якi ми просвiтяни!
Мовчання — золото
«А де ж ота Церква Тараса,
Де зiбранi грошi за неї?» —
питає ошукана маса
у балакунiв-фарисеїв.
Мовчання їх — золото суще
для сущих голот неiмущих.
«Що дiється в свiтi! — до Неба
волає Чернеча гора. —
Отi копiйки комусь треба,
а Церкви нiкому не тра?!»
Золоторото мовчать мовчани,
нiби немає за ними вини.
Справдi, подружжя просвiт-лавреятiв
зовсiм не винне тут — Боже боронь:
гляньте — i руки в них не волохатi,
й не прилипає грошва до долонь...
А жалюгiднi з пожертв копiйки —
то бiднiй голотi на сорочки.
Гриць ГАЙОВИЙ