Кривавi змiни

Останній день літа для українського парламенту виявився досить гарячим. Депутати після відпочинку зібралися на позачергову сесію, щоб проголосувати запропоновані Президентом зміни до Конституції, які передбачали два принциповi питання — закріплення в Основному законі децентралізації влади та створення інститутів префектів і затвердження в перехідних положеннях особливого статусу окупованих районів Донбасу. Останнє викликало велике застереження як в окремих депутатів, так і в політичних експертів. Фракція «Самопоміч» iще зранку оголосила, що вона ці зміни не підтримує і пригрозила вигнанням із фракції кожного, хто піде проти партійної дисципліни, а Радикальна партія на чолі з їхнім лідером Олегом Ляшком у незмінній вишиванці до початку засідання заблокувала трибуну Верховної Ради. Кілька сотень активістів під прапорами «Свободи», Радикальної партії, «Правого сектору», «УКРОПу» та інших політсил під парламентом заблокувала рух автотранспорту. До них приєдналися і члени Асоціації власників зброї, які вимагають прийняти закон про вільне носіння зброї і право на самозахист. Саме засідання парламенту відкрилося з годинним запізненням під вигуки «ганьба».

«Спочатку — голосуємо, а потім будемо думати»

Проштовхування чергових змін до Конституції відбувалося в «найкращих» традиціях українського парламентаризму — без широкого обговорення та пояснення доцільності тих чи інших змін, зате — в рекордно короткі терміни. Спочатку, 31 липня, за три тижні після подання Конституційний Суд оголошує вердикт, що запропоновані зміни жодним чином не суперечать Основному закону держави (втім, як уже писала «УМ», ця інституція практично ніколи не йшла проти Президента і завжди легітимізувала навіть найпарадоксальніші речі, як «дозвіл» Леонідові Кучмі у 2004 році балотуватися втретє на посаду Президента чи «благословення» повернення до старої Конституції у 2010 році та узурпації влади Віктором Януковичем). Задля цього була пролонгована і друга сесія парламенту, оскільки за регламентом голосування цього питання простою і конституційною більшістю має відбуватися на різних сесіях.

Саме нерозуміння цієї поспішності й наполегливості з боку Президента у проштовхуванні конституційної реформи і викликало такий спротив у суспільстві. Одні експерти пробували знайти пояснення цьому в наполяганні на реформах з боку іноземних партнерів, які за півтора року не побачили в Україні жодних принципових змін системи влади (а напередодні голосування Арсеній Яценюк заявив, що іноземні кредитори погодилися списати майже 4 млрд. дол. державного боргу України в обмін на реформи). Інші переконані, що за цим ховається дипломатична хитрість Петра Порошенка, оскільки надання особливого статусу Донбасу — єдиний пункт Мінських домовленостей, не виконаний Україною, після чого ми можемо знову апелювати до міжнародної спільноти, вимагаючи вплинути на Росію. Треті вбачали в цьому таємний план Путіна з перетворення Донбасу на Придністров’я з амністією бойовикам й існуванням «ДНР» та «ЛНР» за рахунок українського бюджету. «Президент навіть не приховує, що зміни, які стосуються особливостей місцевого самоврядування в Донбасі, вносять під тиском Мінських домовленостей і сторін цієї угоди — не лише Росії, а й Німеччини та Франції», — переконаний дипломат Богдан Яременко.

Не додало ясності й порівняння Володимира Гройсмана змін до Конституції зi скасуванням рабства в Америці, проголошене напередодні в ефірі каналу «Інтер». «У нас 24 роки будували корумповану централізовану країну, щороку людям було важко жити. Система не працює, вона не дає жити народу», — наголосив спікер парламенту, хоча як нова Конституція зруйнує стару корумповану систему управління в Україні, пересічним українцям теж незрозуміло. Втім, як запевнив Гройсман після голосування, до остаточного внесення змін до Конституції буде ще кілька місяців для того, щоб розібратися, що й до чого.

«Просили тато, просили мама»

Натомість депутат від «Батьківщини» Альона Шкрум повідомила на своїй сторінці у «Фейсбуці», що депутатів перед голосуванням настійливо переконували голосувати так, «як треба» Президенту. «Лише за останні декілька місяців дізналася повне значення слів «тиск» та «маніпуляції». Спочатку розмови з Гройсманом, Президентом, спочатку нас переконували, потім казали, що ті, хто не голосує, — працює на Путіна, потім говорили, що ми не знаємо всієї інформації, і це суперкрутий таємний план миру, потім були посли, істерика на кожному каналі, потім іноземні парламентарії, делегації, потім знову посли, телефонні дзвінки і вже довгі прохання підтримати. А на довершення усього — весь недільний вечір отримувала на телефон СМСки від якоїсь незрозумілої розсилки — щодо необхідності голосувати за Конституцію!» — написала депутатка.

Схоже, подібні «припрошення» отримували й інші депутати, бо ще до початку голосування заступник лідера фракції БПП Ігор Кононенко заявив, що у Верховній Раді буде достатня кількість голосів для прийняття змін до Конституції. В результаті парламент таки зібрав 265 голосів — враховуючи блокування, обговорення і голосування відбувалося не з президії, а з трибуни і з місця. Найбільше голосів дали Блок Петра Порошенка — 115 голосів, «Народний фронт» — 69 голосів та Опозиційний блок — 38 голосів. Для повторного направлення цих змін на «експертизу» до Конституційного суду їх виявилося достатньо. Для «конституційної більшості» — явно замало. Відповідно, варто чекати нових «аргументів» iз боку Президента.

Кривава розв’язка

Реакцією на голосування стали сутички мітингувальників із правоохоронцями під Верховною Радою, які розпочалися після того, як стали відомі результати. Спроби нацгвардійців не допустити штурму будівлі парламенту завершилися тим, що після димових шашок хтось кинув у силовиків вибуховий пакет і бойову гранату. У результаті близько сотні людей отримали поранення, деякі — дуже серйозні. Серед постраждалих — до півсотні нацгвардійців, журналісти і просто випадкові люди. Як повідомила прес-служба Нацгвардії, четверо з постраждалих перебувають у критичному стані, один боєць загинув.

Як розвиватимуться події далі, передбачити важко. Зрозуміло одне: подальше «протягування питання» без відкритих дискусій і аргументованого відстоювання необхідності саме таких змін і саме в цей час може перетворитися на камінь спотикання, який іще більше поляризує суспільство. І якщо досі перед виборами такі маніпуляції лише консолідували електорат, то нині вони можуть призвести до непередбачуваних наслідків. Гранат і зброї на руках у людей є ще надто багато.