Важкий підліток поряд iз Деньов

Каннський кінофестиваль — саме та імпреза, для характеристики якої, здавалося б, найбільше пасують визначення «світська», «гламурна», «романтична» тощо. Фільм, що відкривав цьогорічний фест, категорично дисонує з цими прикметниками. Соціальна драма «Молода кров», яка вийшла в український прокат, торкається теми, далекої від каннських фестивальних реальностей, на кшталт червоної доріжки та білосніжних посмішок селебрітіс. Фестивальну, а тепер уже й українську публіку режисерка Еммануель Берко знайомить з історією важкого підлітка Малоні. Сцена представлення головних героїв дає зрозуміти, що під час перегляду фільму глядачам варто налаштовуватися на складну роботу розуму і серця. У кабінеті судді молода екзальтована матуся з немовлям на руках довго кричить про те, що не здатна впоратися зі своїм старшим. А потім, кинувши торбу з його речами на стіл соціальним працівникам, залишає приміщення і сина Малоні, гучно грюкнувши дверима…

На прикладі життя Малоні термін «важкий підліток» просто блідне. Оскільки Малоні — важкий підліток не в квадраті і навіть не в кубі, тут усе значно складніше. Заперечення будь-яких авторитетів, крадіжки, напади неконтрольованої агресії, недоладна матуся під кайфом, дитячий будинок, виправна колонія, в’язниця, перше кохання, батьківство у сімнадцять… Ось так насичено прожив хлопчина роки свого дитинства. Більшу частину цього часу поряд із ним була суддя у справах неповнолітніх, яку зіграла Катрін Деньов. (Це вже друга спільна робота Берко та Деньов; перша, стрічка «За сигаретами», позаминулого року брала участь в основному конкурсі Берлінського кінофестивалю). Цей факт спершу спрацював проти самої режисерки: її навіть звинувачували в тому, що, запросивши до своєї картини Деньов, вона апріорі посилювала інтерес до стрічки. Але, переглянувши «Молоду кров», прихильники такої позиції були змушені визнати, що поспішили з висновками. Харизматична зірка французького кіно не лише знову продемонструвала вищий пілотаж у професії, а й показала, що дуже точно відчуває партнерів. І якщо з Бенуа Мажимель це було не складно (відомий французький актор зіграв соціального працівника), то виконавець головної ролі Род Парадо, безумовно, своїм успіхом у цій стрічці певною мірою має завдячувати, зокрема, й толерантності пані Катрін. Річ у тім, що Род — не просто непрофесійний актор, для якого це дебют у кіно і який протягом двох місяців перед зйомками спеціально вивчав ази акторства, він сам — повна протилежність Малоні. Вихований, розумний, здібний, з благополучної родини… Власне, гра акторів — одна з найкращих складових стрічки, яка грішить затягнутими сценами та епізодами з категорії «без них можна було б обійтися».

Картина «Молода кров» — це попередження для батьків і дітей, людей, які помилялися і тих, хто думає, що застрахований від помилок. Фінал у стрічні, напевне, все ж таки оптимістичний: Малоні виходить із приміщення суду, притискаючи до грудей маленького сина. Хочеться вірити, що доля буде прихильнішою до малюка і за кілька років він не повернеться до цієї будівлі як один із тих, кого називають важкими підлітками.