Подібна незавидна участь випадала раніше й на долю інших українських суден («Віра Волошина», «Бердянськ», «Суми», «Краматорськ», «Добруш»), однак жодне з них не стояло біля чужого причалу так довго. Адже спущений на воду у 1994 році теплохід, що є наймолодшим у ТОВ «Торговельний флот Донбасу», затримався в італійському порту «Порто-Ногаро» аж на чотири роки і чотири місяці.
За інформацією генерального директора ТОВ «ТФД» Миколи Кузюткіна, 21 березня 2000 року маріупольське судно було заарештоване за позовом італійської компанії «ТЕКУ». Підставою для цього стали борги колишнього Азовського морського пароплавства за оренду контейнерів. А коли наступного року Міжнародний італійський суд виніс вердикт на користь компанії співвітчизників на суму 5,6 мільйона доларів, з'явилися й інші кредитори з тієї ж Італії, Німеччини та Віргінських островів.
Однак зусилля керівників та юристів «ТФД» за сприяння Фонду держмайна України, ЗАТ «Українська промислово-транспортна компанія», Міністерства закордонних справ України таки увінчалися тим, що суд нарешті звільнив теплохід з-під арешту. Щоправда, для того, аби довести, що «ТФД» не є правонаступником Азовського морського пароплавства і не несе відповідальності за його борги, знадобилося таки забагато часу. Приміром, за ці роки на «Механіку Юзвовичу» змінилося чотири екіпажі, а п'ятий провів за кордоном майже дев'ять місяців. У рідний порт привів судно його нинішній капітан Володимир Тимонік, який на початок арешту був старшим помічником капітана.