Матка Польська для донецьких

У Польщі закінчився піврічний термін адаптації близько 200 мешканців України польського походження, які в другій половині січня висловили бажання перебратися на проживання до Польщі. «Це щось більше, ніж евакуація, це іспит iз солідарності, гостинності та вправної організації», — так підсумувала програму адаптації нових репатріантів міністр внутрішніх справ Польщі Тереза Пьотровська. Тепер переселенці залишили центри адаптації та намагаються обладнати вже самостійне життя.

У січні польський уряд евакуював iз Донбасу 178 осіб польського походження. Первинно їх мало бути більше 200, але в останню хвилину кільканадцять осіб відмовились. Причиною рішення польського уряду про проведення репатріації був триваючий конфлікт на Донбасі з проросійськими сепаратистами, зазначає сайт Польського телебачення TVP Info. Переміщених поселили в двох осередках у Вармінсько-Мазурському воєводстві. Всього 76 родин. Поступово до них приєдналися інші члени родин, наприклад чоловік чи дружина, тому загальна кількість біженців з України в осередках зросла до майже 200 осіб.

Звертаючись минулого тижня до «випускників», глава МВС висловила сподівання, що Польща стане для них новим і безпечним домом. Формально їх перебування у центрах адаптації закінчилося у липні. Впродовж півроку вони мали гарантоване житло та харчування, пройшли «акліматизацію», вивчали польську мову та готувалися до самостійного життя у Польщі, а їхнi діти ходили до польської школи. Тепер усі евакуйовані отримали дозволи на постійне перебування у Польщі на підставі наявної у них «Карти поляка» чи задокументованого посвідчення про польське походження. Дозвіл на постійне проживання зрівнює у правах та обов’язках іноземця з громадянином Польщі, за винятком політичних прав, тобто голосувати і бути обраним до виборних органів. Головне — вони можуть легально жити і працювати в Польщі.

Родини, які залишили центри адаптації, поселилилися у помешканнях, які були запропоновані їм місцевою владою, та в орендованих квартирах, зокрема в містах Новий Сонч, Варшава, Щецін, Вальбжих, Познань, Гданьськ та Бидгощ. Більшість iз переселенців уже працевлаштована, зокрема у навчальному центрі Прикордонної служби, навчальному центрі Лазарського, а також у приватних фірмах, які займаються виробництвом чи інсталяцією, зокрема опалювального чи санітарного обладнання.

Діти зі Східної України відразу після прибуття розпочали навчання у польських школах. До початкової школи та гімназії у місцевості Ставігуда ходили загалом 28 дітей. Кілька інших, віком 5-6 років, відвідували дитсадок. Стосовно молоді старшого шкільного віку, то вони навчалися за межами Ставігуда. Три особи навчалися у ліцеї в Ольштині. До речі, лише двоє підлітків з усієї групи переселенців виявили бажання відвідувати групу шкіл з українською мовою навчання в Гурові Ільявецькому. Всі діти мали гарантований транспорт до школи. У червні вони отримали посвідчення про закінчення навчального року у Ставігуді, а наступний навчальний рік розпочнуть уже в місцях свого нового проживання, куди вони перебралися разом iз батьками.

Прем’єр-міністр Польщі високо оцінила січневу евакуацію поляків iз зони військового конфлікту. «Консульство у Харкові перебуває в постійному контакті з польською громадою в Східній Україні», — запевнила минулого тижня Ева Копач. Вона наголосила: якщо хтось з етнічних поляків iз зони конфлікту хотітиме приїхати на історичну батьківщину, він може прийти до польського консульства і з його допомогою звернутися до міністра закордонних справ. «Наше консульство в Харкові організовує не тільки щоденну підтримку, а й у довгостроковій перспективі, ми підтримуємо людей фінансово і матеріально, навіть висилаємо туди вантажі», — сказала Копач.

Задоволення прем’єра можна зрозуміти, адже офіційний Брюссель нав’язує Варшаві прийом кількох тисяч мігрантів з Азії та Африки, переважно мусульман, які штурмують Європу з матеріальних міркувань. При цьому вони бажають споживати всі переваги життя в Європі, але якось не бажають працювати та інтегруватися в суспільство країн, які їх прийняли на свою шию. Натомість половина прийнятих iз Донбасу дорослих має вищу освіту. Окрім лікарів та медсестер, яких драматично бракує в Польщі, оскільки свої виїхали на заробітки на Захід, до Польщі з України приїхали також учителі, бухгалтери та економісти, яких також потребує польський ринок праці.