Рік тому, напередодні свого шістдесятиліття, Володимир Шинкарук поділився з читачами «України молодої» своїми роздумами про філософію буття, місце в його житті, яке посідає творчість, родина, друзі. Останніх у Володимира Федоровича справді було багато — простора зала Житомирського обласного музично-драматичного театру мені Івана Кочерги тоді не змогла вмістити всіх, хто прийшов привітати улюбленого вчителя, барда, поета і конферансьє з ювілеєм.