Кримський «бартер»

Проблема спортивної еміграції в Україні стояла завжди гостро — практично жоден олімпійський цикл не обходився без гучної історії «проводів» вітчизняного спортсмена, який у пошуках кращої долі залишав країну. Утім в останні роки процес «втечi» наших олімпійців набув масштабів епідемії, пік якої збiгся з початком російської агресії щодо України. В умовах війни й справді важко створити комфортні умови для спорту високих досягнень, але здається, що проблема безвідповідального ставлення до цього господарства має в нашій країні «старі та глибокі» корені. Чого лише варта історія зі збанкрутілим «Радикал банком», про яку нещодавно писала «УМ». Нагадаємо, що в цій фінустанові зависли всі виплати, котрі були призначені для призерів I Європейських ігор. Після подібних реверансів, дивись, не витримають нерви ще у кількох перспективних вітчизняних спортсменів, які, не дочекавшись від держави обіцяних призових, потраплять у поле зору чесніших та заможніших покровителів.

Водночас причини зміни громадянства численною групою українських легкоатлетів iз Криму мають дещо інші реляції. Головною «рушійною» силою їхньої «еміграції» стала анексія РФ півострова. Без паспорта з двоголовим орлом жити нині в Криму й справді проблематично. Утім, як свідчить метальник списа Олексій Сокирський, на його рішення змінити громадянство також вплинули й запропоновані Федерацією легкої атлетики Росії кращі умови підготовки та матеріального забезпечення, тоді як українська сторона нічого взамін запропонувати йому не змогла.

Загалом після анексії РФ Кримського півострова українська легкоатлетична збірна недорахувалася більше десятка спортсменів, семеро з яких за експрес-процедурою вже отримали право на виступи під новим прапором. 170 тисяч доларів компенсації, які отримала від росіян Федерація легкої атлетики України, й Віра Ребрик, Рустем Дремджі, Олексій Сокирський, Валерія Мара, Руслан Перестюк, Євген Семененко та Альона Бєлякова — повноцінні представники вже іншої держави. «У 2014 році ВФЛА звернулася до нас iз проханням скоротити термін допуску для цих атлетів. Ми назвали суму «відступних», яку після тривалих баталій, зрештою, й отримали», — каже президент ФЛАУ та заступник міністра молоді та спорту України Ігор Гоцул.

Для когось подібне рішення нашої федерації, прийняте в умовах ведення неоголошеної війни з Росією, виглядає абсолютно незрозумілим кроком. Мовляв, які взаємовідносини з країною-агресором? Однак єдиною в цій ситуації альтернативою прийнятому ФЛАУ рішенню могло стати трирічне блокування виступу «мігрантів» за їхню нову країну. «Можливо, варто було «покарати» цих атлетів максимальним терміном карантину (три роки — згідно зі статутом Олімпійської хартії), але що б ми від цього виграли? Ми знали, що ВФЛА намагається вирішити цю проблему з IAAF напряму, і якщо б російській стороні це вдалося — ми б узагалі нічого не отримали», — пояснює Гоцул. А так, за словами функціонера, отримані гроші ФЛАУ планує витратити на матеріальну допомогу провідним українським атлетам із Донбасу — Ользі Саладусі, Сергію Смелику та Руслану Дмитренку, які через складну ситуацію в регіоні були змушені залишити рідні домівки. Водночас 20 відсотків від зазначеної суми хочуть спрямувати на підтримку новоствореної у Києві Федерації легкої атлетики АР Крим. Звучить начебто непогано — головне, аби слова наших можновладців знову не розійшлися з ділом.