Концерти з культурною політикою

На початку лютого культурну спільноту сколихнула звістка про рішення міністра культури і віце-прем’єра з гуманітарних питань В’ячеслава Кириленка не «фінансувати прості концерти», а зосередитися на підтримці тих артистів, які їздять у зону АТО або якось допомагають проведенню АТО.

«У міністерство надходять тисячі прохань про підтримку від відомих і талановитих людей. Але цього року всі кошти пiдуть на державні заходи, офіційні події або пам’ятні дати, а все інше — тільки на ті заходи, які сприяють проведенню АТО і підтримують бійців», — пояснив тоді урядовець.

Та минуло півроку, і проект, що мав назву «Зброя культури», припинив своє існування. Про це повідомив співголова проекту Олесь Доній. «Вона чомусь завершилася. Яка мотивація і як тепер дивитися в очі волонтерам — я не знаю. Заступник мiнiстра Ростислав Карандєєв сказав мені, що фінансування припинили. Нiяких засiдань ми бiльше не проводимо», — сказав він.

Швидке згортання проекту викликало щойнайменше подив, адже на початку року міністр культури В’ячеслав Кириленко оголосив фінансування концертів у зоні АТО стратегічним пріоритетом культурної політики країни. За таку «стратегію» Кириленка у мистецькому середовищі почали називати «міністром агітбригад», а сама програма «Зброя культури», в рамках якої відбувалося фінансування мистецьких проектів у зоні АТО, стала уособленням державної культурної стратегії, його культурної візії й розуміння ролі культури в суспільстві.

Натомість прес-служба Мінкульту повідомила, що «Міністерство культури не припиняло фінансування культурних заходів для військових, добровольців та місцевого населення територій зони АТО та звільнених прилеглих територій Донбасу».

У коментарі йдеться про те, що, згідно з наказом Міністерства культури, припинено функціонування Експертної ради з проектів на підтримку військових, а її повноваження передані новоствореній Експертній раді Міністерства культури України з відбору культурно-мистецьких проектів для надання державної фінансової підтримки. Таким чином, пояснили у прес-службі, змінюється механізм відбору культурно-мистецьких проектів, що фінансуватимуть за рахунок держбюджету, але саме по собі фінансування культурних заходів у зоні АТО не скасовується. «Підтримка бойового духу українських вояків, патріотичних настроїв, проведення культурних заходів для місцевих громад, які постраждали внаслідок військових дій, моральна підтримка поранених у військових шпиталях залишаються пріоритетами Міністерства культури при прийнятті відповідних рішень», — прокоментували у прес-службі.

Уся «культурна зброя» обійшлася Україні в 216 630 гривень. Про це свідчить відповідь на інформаційний запит проекту «Доступ до правди». За період його існування було розглянуто 25 заявок, 10 з яких було схвалено, але лише 7 — реально профінансовано.

Та, окрім цих семи профінансованих проектів, у Донецьку та Луганську області їздили багато митців, які самі або ж через волонтерів знаходили фінансування, і Мінкульт зі своєю «зброєю» їм не був для цього потрібний. Багато тих, хто неодноразово були на фронті, просто не хочуть зв’язуватися з міністерством через бюрократичну тяганину та фінансування на умовах післяплати.

Співачка Руслана Лоцман, авторка проекту «Народна філармонія», розповідає, що колектив провів понад 200 концертів у зоні АТО та у військових частинах за власний рахунок і доброчинні кошти, за підтримки Міністерства культури — 16 (проект «Великодній кошик для воїна»). Основною допомогою, за її словами, була оплата транспорту.

Тому, певно, Мінкульту вкотре варто подумати, чи не краще займатися справді стратегічно важливими і вкрай необхідними кроками у розвитку культури і її промоції на міжнародні арені? Бо сумні історії про Венеційську бієнале, невизначеність із участю у Франкфуртському книжковому ярмарку та чимало завмерлих проектів чекають на політичні рішення. І, можливо, саме вони є нашим шансом на «озброєння» не лише культури зокрема, а й нашої держави в цілому.