Війна: поза досвідом класики
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>
Емоції на фотовиставці неможливо стримати. (з сайта unn.com.ua.)
У Національному музеї Тараса Шевченка відкрилася виставка фотографів Олександра Глядєлова, Максима Дондюка, Максима Левіна та Маркіяна Лисейка «Іловайськ». Документалісти представили 65 робіт.
Проект присвячений річниці Іловайської трагедії і всім, хто загинув під час її проведення. «Світлини — свідоцтва подій першого штурму Іловайська 10 серпня, виходу батальйону «Донбас» до села Осикове 14 серпня, бойових дій та обставин перебування українських сил в Іловайську 17-29 серпня: зачистка села Грабське, штурм самого Іловайська, спроба прориву з оточення», — розповідають у музеї.
Окрім численної кількості відвідувачів та самих фотографів-авторів, на захід прибули й безпосередні учасники боїв під Іловайськом — представники добровольчих батальйонів. Вони розглядали фото тих подій та емоційно ділилися спогадами про пережите. Фотографії річної давності створюють палітру страшних подій. Серед відвідувачів ніхто не стримував сліз, дивлячись на фото, а непідробні емоції стали найбільшою нагородою для фотографів.
«Одним iз найперших та найголовніших правил журналіста має бути принцип «не зашкодь». Журналіст, фотограф, оператор повинен це розуміти. Багато з цих фотографій не були оприлюднені протягом усього періоду, поки бійці перебували в полоні. Ми не хотіли, щоб це їм зашкодило. Минув рік. Хтось із бійців загинув, хтось повернувся з полону... Зараз уже немає небезпеки. Завжди знайдуться люди, які сприйматимуть цю виставку по-своєму, але для нас головне — не зашкодити. Багато з ким iз бійців ми продовжуємо спілкуватися, підтримуємо зв’язок. Щодо подальшої долі виставки, то сподіваємося, що вдасться показати її в інших містах країни, адже ми хочемо акцентувати увагу не лише на пам’яті, а й на тому, що за минулий з часу трагедії рік так ніхто з командування і не був покараний. Хлопці там iшли під кулі, під танки, не жаліючи себе. Ми стали свідками героїчного подвигу, частину якого змогли передати нашими фотографіями», — поділився Максим Дондюк, фотограф, один з авторів проекту.
Виставка триватиме до 30 серпня, вхід — вільний.
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>
Скасувати оголошення конкурсу на отримання премії від ЮНЕСКО із назвою «Міжнародна премія ЮНЕСКО-Росії імені Менделєєва з фундаментальних наук», закликає Національний музей історії України. >>
«Не можна стати людиною о сьомій, якщо ти не був нею до сьомої. Цей принцип діє щодо будь-якого часу доби». >>
Нещодавно видатну споруду архітектора Владислава Городецького — костел святого Миколая в Києві, яка постраждала від пожежі ще у вересні 2021 року і від російської атаки наприкінці 2024-го, — було офіційно передано римсько-католицькій парафії у безоплатне користування строком на 50 років. >>
«Чутливий наратор» — це назва 30-сторінкової промови Ольги Токарчук по врученні їй Нобелівської премії. >>
Державний реєстр розшукуваних культурних цінностей розпочав роботу в Україні, зокрема вже підготовлені понад 6 тисяч відповідних форм для внесення об’єктів до нього. >>