Доню, купи шпанки!

12.08.2015
Доню, купи шпанки!

Стихійна торгівля біля станції метро в одному зі столичних мікрорайонів. Невже це схоже на європейську столицю? (з сайта stroyobzor.ua.)

Дивлюся на сливи, яблука, абрикоси — зачаровуюсь, а височенні вишні з великими гілляками, де більше блискучих темно-червоних ягід, ніж листя, притягують ще більше. А ще — смаком, коли достиглу темну вишню береш у рот, а потім розчавлюєш, і густий мигдалево-терпкий солодкуватий сік котиться вниз у шлунок і незрівнянна цілюща насолода розтікається по всіх клітинах — блаженствуєш.

Це в мене така прелюдія до більш гострішої розмови про торгівлю ягодами, бо вродили вони цього літа дуже рясно, і мені думається, що нам допомагає Бог, посилаючи такі врожаї вишень і черешень, абрикосів і слив. Не так просто дістати вишню, бо ж такі повиростали дерева, що і драбини треба підставляти, і рвати потрібно обережно, щоб не зірватись униз. Однак селяни долають ці труднощі, бо сподіваються заробити трохи грошей. Збір ягід — це тільки перший етап. Якась частина йде на власні потреби, а більшу частку треба продати. А от як і де? Везуть селяни свої фрукти в столицю. У багатомільйонному місті безліч базарів і місць продажу овочів і фруктів. Однак колгоспних базарів уже не існує, а місця на ринках зайняті перекупниками, які платять щедрі гроші за оренду, і селянам місць уже не дістається. Якщо там і знайдеться місце в якомусь закутку, то з привезених двох кошиків вишень чи огірків людині немає вигоди платити чималий податок. І селяни облаштовуються зі своєю продукцією під кіосками, на малесеньких п’ятачках біля зупинок транспорту. Стоять бабусі у хустинках під деревами зі своєю городиною: малиною, вишнею, букетами кропу, часником, молодою картоплею. Стоять часом і жінки, й чоловіки, дівчата й хлопці з кошиками і відрами.

Під Лук’янівським базаром поставили кособокі лавки, і якась частина продавців уже трохи пристойніше може продавати свої ягоди та овочі. Хто не помістився на цих лавках, тягне свої візки до метро та трамвайних зупинок. Дивлюсь на це «кіно» і соромно, і болісно за цих жінок та чоловіків, за їхні важкі перегони з дому до Києва: довозять, доносять до киян овочі та фрукти — і так нешанобливо, з приниженнями зустрічає їх столиця. Постійно бачу в метро на ескалаторах сільських жінок із триповерховими коробками городини на візках. Тягнуть їх на базари і до зупинок, якою силою і терпінням їм це дається, які вони жилаві від постійних перевантажень. А то читаю в районній міській газеті «Солом’янка»: «На Чоколівському бульварі ліквідували стихійний базар». Ліквідували як банду, а не створили розкладний почасовий ринок, і хай би селяни кілька годин торгували городиною.

Безперечно, що торгівля з асфальту не надто приваблива для красивого міста, але ж організуйте привабливо і достойно! Це стихійне базарювання існувало і в радянські часи, міліція також розганяла селян. Поцікавтеся іноземним досвідом і перейміть його — сьогодні отримати таку інформацію неважко. Якщо міська влада зробить такі місця торгівлі охайними, то селяни також будуть підтягуватись до цих норм, дотримуватися правил торгівлі та санітарії.

Я сама була учасницею такої торгівлі в 90-ті, коли більшість городян працювали один день на тиждень, а в інші дні брали в руки кошики з теплими пиріжками, чи із замороженими домашніми пельменями, чи з книжками — і стояли на стихійних базарах. Стояли інженери, вчителі, бібліотекарі.

Давні 90-ті роки і 2015-й — ніби нічого й не змінилося. Як писав Леонід Глібов: «А хура й досі там».

Ніна ДЯЧЕНКО
Київ
  • Аби жолуді, а до дуба — байдуже...

    Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>

  • Яйце, прапор і безсмертна душа

    На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>

  • Історія повторюється і вчить

    Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>

  • Прийми, загарбнику, нашi дари...

    Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>

  • Фальшива назва держави

    Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>