Ні одна революція, ні один переворот у Російській імперії та на теренах, на яких вона коли-небудь існувала, не можна й не треба порівнювати з Французькою революцією. То філософи-демагоги вигадали термін «буржуа», «пролетарій». Французька революція відбувалася під гаслами: «Свобода, рівність, братерство». Перша промислова революція принесла поправки в менталітет людини, вип’ятивши одні, задані природою, інстинкти, гальмуючи інші за допомогою другої сигнальної системи.
Кожна людина відчуває себе вільною, коли вона має власність, має свій житловий простір, їжу, одяг. При рабстві людина не мала власності, адже базу існування раба забезпечує рабовласник. За феодалізму навіть кріпак мав свій земельний наділ, свою хату. Промислова ж революція потребувала робітника біля верстата, але не забезпечила ні їжею, ні житлом, ні власністю робітника. Верстат (тобто робітник) повинен працювати.
Революція ставила завдання урівняти людей за їхніми здібностями, працею, заслугами перед суспільством, а не за їхньою родовитістю чи походженням. Де Голль став героєм Франції не тому, що мав приставку «де» перед прізвищем. Революція цю приставку зробила суто декоративною, а не дієвою у суспільних відносинах, головне — вона узаконила інтелектуальну власність. Пролетарію, який, згідно з К. Марксом, мав лише робочі руки, не було чого втрачати. Майстерність стала його власністю, яка й забезпечувала його хлібом. Революція узаконила ту власність. Власника верстата й власника майстерних рук революція урівняла в договірних правах. На сторожі прав стала держава.
У чому ж суть Революції гідності та всіх попередніх, що відбувалися з часу проголошення незалежності України? Усі ці революції є відлунням Синьоводської битви 1362 року*.
Олександр Блок помилявся, коли казав: «Мы, как послушные холопы, держали щит меж двух враждебных рас — Монголов и Европы!». Слухняні холопи тримали і тепер тримають не щит, а меч. А слухняними холопами росіяни були в царів, потім генсеків, тепер у президента Путіна. Золота Орда зникла й сліду не залишила, тому що кінь змагатися з мушкетами не спроможний був. Росія на пограниччі, але всі криваві конфлікти, всі перевороти, починаючи з опричини, були війною між європейською вимогою часу й ординськими суспільними відносинами. Свідченням цього протистояння у Західній Україні залишилися напівзруйновані замки. Чому їх ніде немає в Росії? Вимога часу з Європи диктувала перехід до феодалізму, а Іван ІV претендентам на статус феодала відрубував голови — нікому було будувати замки. Вимога часу з Європи диктувала впроваджувати промислове виробництво, а Петро Перший металургам дарував у власність кріпаків, безправних холопів. Вимога часу підказувала Столипіну зробити селянина зацікавленим у своїй праці, а Ленін руками Сталіна повернув Росію в суспільні відносини Чингісхана. Я би просив марксистсько-ленінських філософів доступною мені мовою селянина, колгоспника розтлумачити, в чому полягає різниця між тими відносинами, коли Іван ІV, порубавши голови руками опричників, заявляв, що все майно в країні — його, а всі люди — від боярина до холопа — його піддані і живуть із його милості, та соціалізмом. Якщо не зважати на термін: при соціалізмі все майно називали колективною власністю, а розпоряджався ним не цар, а генсек. Монгол не мав нічого у власності, крім коня і меча, а радянська людина й того була позбавлена. Вимога часу й утримує Росію від занепаду, якого зазнала Орда.
Ще одна сила утримує імперію на плаву. Друга сигнальна система не тільки зробила людину слухняним холопом. Кажуть, 57 відсотків населення Росії задоволені своїм становищем. Пролетарів немає, люмпенів також. Хто ж залишився? Радянського Союзу не стало, то й радянської людини, мабуть, не повинно було залишитися. Інстинкти людині підказали, як тому Галушці, пристосовуватися. Стати булемієм, тобто ненаситником: «Я люмпен, я холоп, я твій підніжник, тільки давай, давай, бо не буду слухняним». А нафта і газ спасають Путіна від роззявлених ротів. Оті відсотки з ротами й утримують Путіна і його імперію від загибелі. Народжують «зелених чоловічків».
*Битва, що відбулася на річці Сині Води (тепер Синюха — притока Південного Бугу) між литовсько-руським військом Великого князя Литовського Ольгерда Гедиміновича та ордами монголо-татарських правителів на Поділлі поблизу фортеці Торговиця (тепер село Новоархангельського району Кіровоградської області). Перемога литовсько-руського війська у Синьоводській битві задовго до Куликовської битви 1380 року підірвала могутність Золотої Орди і поклала початок звільненню східнослов’янських народів від монголо-татарського іга (Ред.).
П. КАРПЕНКО
Кіровоград