Реабілітація пернатих

Сову зі зламаним крилом і яструба з тріснутим дзьобом тут лікують та дають шанс на нове життя. В реабілітаційному притулку для птахів мешкають вже більше трьох десятків пернатих. Пташок сюди приносять чи не щодня, навіть за час розмови з директором до Львівського дитячого еколого-натуралістичного центру жінка принесла пташку, що вдарилась об лобове скло автівки. В реабілітаційному притулку залишаються лише ті птахи, які не зможуть вижити на волі. Якщо пернатого вдалося вчасно вилікувати, а його травми не були серйозними, то птаха повертають в його природне середовище.

«Ідея виникла давно, адже протягом усього року нам приносять різних травмованих тварин, особливо птахів, — розповідає директор Львівського дитячого еколого-натуралістичного центру Ігор Антахович. — В основному, всі вони постраждали від діяльності людини: пернаті вдаряються об автівки, що рухаються, чи налітають на натягнуті дроти. До нашої роботи долучилися ще кілька громадських організацій: Західноукраїнське товариство захисту тварин, до якого входять фахові ветеринари, котрі забезпечують медичну допомогу, та ГО «Спілка соколярів Галичини», які допомагали виходити хижих птахів».

Побережи дзьобик

Зокрема, спеціалісти-соколярі радили фахівцям центру, як годувати яструбів, що потрапили до центру з тріщинами дзьоба. Проблема для птаха насправді величезна, адже з такою травмою хижак не може їсти. Підопічні реабілітаційного центру отримали травму по-різному: хтось сильно вдарився, а когось довго тримали в неволі і годували неправильно. Якщо ж хижак змушений харчуватися будь-чим, у нього порушується обмін речовин і «вимивається кальцій з організму», тож дзьоб стає набагато уразливіший.

«У таких випадках доводиться годувати птаха вручну, — говорить пан Антахович. — М’ясо курки або голуба розрізаємо на маленькі шматочки, обробляємо їх спеціальними порошковими препаратами з кальцієм та з пінцета годуємо птаха. І вже через півтора-два місяці такої годівлі дзьоб загоюється і хижак знову може самостійно їсти. Але цього не достатньо, бо дзьоб ще треба відшліфувати до правильної форми. Цим, власне, займаються спеціалісти зі «Спілки соколярів».

Таким способом вигодовували самку балабана, яку громадські активісти півтора року тому разом з іншими птахами врятували з рук недобросовісних підприємців, що в центрі Львова збирали гроші за фотографію з хижою пташкою. Червонокнижних птахів тримали в жахливих умовах, і всі вони були фізично травмовані. У найважчому стані була саме ця птаха: кігті обрізані, один навіть виламаний з кісткою, крила обрізані, дзьоб травмований. Лікували її довго, два місяці пішло тільки на те, щоб вилікувати мозолі на лапках. Для цього їх мазали спеціальною маззю та робили для пташки ванночки з чистотілу.

Загалом небайдужій громаді вдалося врятувати 12 хижих червонокнижних птахів і передати їх у натуралістичний центр. Зараз хижих красенів уже виходили, вигодували та створили для них найкомфортніші умови. За півтора року побудували спеціальний вольєр розмірами 8 на 8 на 6 метрів для орланів-білохвостів — найрідкісніших із «конфіскованої» колекції. В ньому є і ванна для риби, яка становить 70 % природного раціну орланів. Знайшлися навіть волонтери, які приносять свіжоспійману рибку. Якщо ж улову «не густо», то працівники центру годують хижака замороженим бичком із ринку.

Наступний вольєр червонокнижних уже добудовується. А за самопочуттям хижаків слідкують не тільки працівники реабілітаційного притулку та громадські активісти, а й профільні науковці з Франкового університету.

Проте, незважаючи на всі старання екоактивістів, питання остаточної «прописки» хижаків наразі не відоме. Поки, що триває суд, в якому екологічний центр та громадські організації наполягають, аби птахів залишили у львівському притулку, а інша сторона виступає за те, щоб передати їх до державного заповідника в сусідній області.

«Ця судова справа — прецедент, адже вперше в Україні ми добиваємося того, щоб врятовані хижаки були визнані власністю громади міста Львова, а отже, залишилися жити в нашому комунальному закладі, — пояснює директор еколого-натуралістичного центру Ігор Антахович. — Наші аргументи прості: правопорушення (жорстоке поводження) було скоєне у Львові, рятували їх місцеві активісти і птахам тут затишно та комфортно. Якщо птахів заберуть, то громадські активісти втратять можливість контролювати умови утримання».

Із гнізда — до притулку

Окрема категорія «квартирантнів» притулку — травмовані пташенята, які «не встигли встати на крило». Найчастіше добросердечні люди приносять їх до центру, після того, як визволили пернатих із лап собак чи котів. Весною приносять пташенят дроздів, горобців і синиць. А восени — лелек, чиї батьки відлетіли, а пізні пташенята літати до ладу не навчились. Найчастіше молоді лелеки травмують ноги чи крила, коли приземляються, але бували випадки, коли бузьок лікували від собачих укусів. Одному такому постраждалому довелося ампутувати ногу.

У притулку зараз мешкає двоє лелек. На щастя, чорногузи не такі чутливі до зміни раціону, тож їхнє меню максимально наблизили до харчування курей, щоб мати чим їх годувати взимку. Смачних для них жаб лелекам дають як десерт. Улітку працівники центру власноруч виловлють жаб в озерці неподалік.

Серпокрильців годують що дві години, як немовлят

 Окремим напрямом роботи притулку залишаються сови. Їх на реабілітацію приносять багато, особливо, коли сильний вітер ламає гілки з гніздами пернатих. Річ у тім, що сови мають унікальну травну систему і їдять винятково гризунів. Без їхніх кісток і шерсті шлунок сови не може нормальноперетравлювати їжу. Проте годувати травмованих сов тільки мишами в реабілітаційному притулку не можуть. Хоч у центрі і вирощують гризунів на корм, але хвостаті також входять в раціон місцевих плазунів, тож усіх годувати мишами в натуралістичному центрі просто не можуть собі дозволити. Раз чи два в тиждень сов пригощають мишками, в інші дні годують курятиною.

«У нас є вже 4 особини, які більше не зможуть літати, тож житимуть тут, — продовжує пан Антахович. — Вони мешкають у різних клітках, адже сови — терторіальні тварини і конфліктують між собою».

Але чи не найскладніше вигодовувати травмованих серпокрильців. Птахи годуються в польоті і їдять лише комах, особливо — надокучливих комарів. Птахи часто налітають на різні тонкі дроти, які натягнуті між будинками і їх птахам важко помітити.

«Зрештою ми вирощуємо комах (мучний черв’як, цвіркуни, кілька видів тарганів), якими потім годуємо ящірок, — розповідає Ігор Антахович. — Проте вони відрізняються і за хімічним складом, і за жирністю, і за вмістом білка від звичного раціону серпокрильців. Крім того, спосіб вигодівлі дуже важкий, адже здоровий птах харчується в польоті: літає з відкритим дзьобом. Доводиться вручну з пінцета годувати. А в природі їдять вони практично постійно, тож годуємо що дві години. Вечері просимо охоронця погодувати травмовану пташку. Але процес дуже складний, бо не кожна пташка може призвичаїтися, буває таке, що травна система не витримує і птаха гине».

Хоча реабілітаційний притулок відкрили в першу чергу для птахів, у допомозі тут нікому не відмовляють, тож нещодавно тут поселилася молоденька лисичка Аліса, яку мисливець знайшов у лісі зовсім маленькою і покинутою. Спочатку вона два місяці мешкала в квартирі, а потім тварину принесли в екологічний центр. Щоправда, власникам треба було спочатку зробити всі необхідні щеплення та паспорт. Тепер Аліса живе в сусідній клітці з місцевим лисом і в центрі сподіваються, що тварини звикнуть одне до одного і зможуть жити разом.