Метою резиденції є не лише зберегти твори мистецтва, а й створити публічний простір у занедбаному кінотеатрі. (зі сторінки резиденції «Над Богом» у «Фейсбуці».)
Протягом десяти днів на Поділлі працюватимуть художники з України, Росії та Німеччини, триватимуть дискусії за участі істориків, мистецтвознавців та представників міської влади. Подія стала реакцією мистецького середовища на виконання декомунізаційних законів, які вже призвели до конфліктів та руйнування творів мистецтва.
Резиденція «Над Богом» (Бог тут — історична назва річки Південний Буг, яка тече через Вінницю. — Ред.) пройде у стінах занедбаного кінотеатру «Росія».
Аліна Якубенко, художниця та кураторка візуальної програми, зазначила, що наразі команда художників складається з українських та російських митців, а також майстра з Берліна. Вони будуть знайомити всіх бажаючих зі своїм творчим процесом, презентувати свої роботи, розкривати способи реалізації та висловлення власних ідей. Вони також будуть працювати з простором міста та створювати арт-об’єкти поза межами основної локації резиденції.
«На десять днів він перетвориться на сучасний публічний простір, де активно розвивається творча спільнота. Такі занедбані простори, як кінотеатр «Росія», — типові, вони є практично у кожному обласному центрі України. Частина з них — орендовані, а частина просто руйнується. На їхньому місці можна побудувати торгові центри, а можна їх переосмислити», — розповіла кураторка дискусійної програми Євгенія Моляр.
Організатори резиденції у Вінниці збираються задокументувати свій досвід, щоб його могли використати громадські активісти в інших містах. «Над Богом» триватиме з 20 до 30 серпня. Резиденція відбудеться в рамках проекту «Культурна дипломатія між регіонами України» — ініціативи Українського кризового медіа-центру.
Кінотеатр «Росія» розташований в історичному центрі Вінниці XVII століття — Новому місті. Це зона головного міського майдану — площі Ринок, православного чоловічого Вознесенського монастиря (ним опікувався митрополит Петро Могила) та Єрусалимки — району компактного проживання єврейської громади. Споруджений у 1967 році на місці невеликого скверу. Архітектор — Муза Новакова (на час будівництва — головний архітектор Вінниці). Будувався як широкоформатний кінозал. На момент створення це була найбільша міська глядацька зала на 1200 місць, оснащена за останнім словом техніки. У 1995 році був зачинений як кінозал.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
