Після вибухів на Троєщинському ринку невідомі маніпулятори вже пробували організувати на прилеглих вулицях масове безладдя. (Фото УНІАН.)
Українській владі часто дорікають, що вона копіює російські виборчі технології: будь то боротьба з «червоним реваншем» чи війна компроматів. Зрештою, звідки узятися українським сценаріям, якщо протягом кількох останніх кампаній Адміністрація Президента неухильно слідує порадам кремлівських гастролерів, які міцно вкоренилися на київських пагорбах. Не виключено, що на цих перегонах вони спробують розіграти в Україні драму, влаштовану російською владою у 2000 році. Тоді маловідомий російський прем'єр забезпечив собі стрімке зростання рейтингу на тлі боротьби з тероризмом після кількох потужних вибухів у російських містах.
На початку цьогорічної весни з Криму залунали тривожні повідомлення про конфлікти, які сухою мовою міліцейських протоколів називаються «протистояння між представниками різних етнічних груп». Спочатку каменем спотикання була земля, якої на півострові катастрофічно не вистачає, — «крутий» бізнес уже скупив усе південне узбережжя і невпинно просувається в бік Перекопу.
Здавалося б, погасити осередки займання цілком реально — варто лише навести лад у земельному питанні і «дати по руках» чиновникам, які приторговують гектарами в обхід чинного законодавства. Втім влада не поспішала розрулювати ситуацію і чекала, поки конфлікт iз побутового переріс у міжнаціональний: у березні-квітні між кримською молоддю розпочалися сутички, які не мали нічого спільного із земельним питанням. А третього червня в селищі Зуя Білогорського району Криму невідомі зруйнували пам'ятник депортованим кримським татарам. На півострові почали ширитися чутки про скінхедів, чеченські табори та ісламістські угруповання. Однак навіть після цього тривожного дзвоника місцеві правоохоронці не спромоглися знайти організаторів чи спонсорів цих угруповань. Можливо, не дуже ретельно шукали?
Схоже, розв'язання конфліктної ситуації взагалі не входило до планів Банкової. Навпаки — вже у вересні на півострові з'явилися листівки, у яких представники невідомої «ісламістської секти» закликали братів по вірі до війни з невірними. Цікаво, що поява таких провокаційних листівок дивним чином збіглася з рішенням Курултаю кримськотатарського народу підтримати на виборах кандидатуру Віктора Ющенка.
А тим часом на «материковій» Україні розігрувався сценарій, до непристойного схожий на кримський. На початку літа в загальнодержавних ЗМІ почали з'являтися докладні репортажі з акцій екстремістських угруповань, які нібито підтримували Віктора Ющенка. Так, 26 червня в столиці відбувся урочистий марш Української Національної Асамблеї — дійство, яке супроводжувалося демонстрацією стилізованої під свастику символіки, а також відповідними гаслами. Однак тоді правоохоронці не побачили в акціях нічого протизаконного. Натомість телевізійники, контрольовані Адміністрацією Президента, докладно полоскотали кадрами новітнього фашизму нерви громадянам.
Згодом подібні шоу з перемінним успіхом пройшли в різних регіонах держави. І кожного разу заклики «Нашої України» припинити це неподобство не були почутими. 20 серпня на столичному Троєщинському ринку пролунали вибухи, які слідство одразу кваліфікувало як теракт, організований для дестабілізації політичної ситуації в державі. Щоправда, за три тижні правоохоронці дійшли висновку, що ці злочини не мали політичного підгрунтя, а швидше, були кримінальними розборками.
Однак влада не зупинялася. 22 серпня Генеральна прокуратура, СБУ та МВС поширили спільну заяву, в якій стверджували, що вони нібито мають «чимало матеріалів про те, що у деяких штабах опозиції вже зараз готуються різноманітні небезпечні провокаційні заходи з метою дестабілізації ситуації в країні, починаючи з Дня незалежності України.
Дев'ятого вересня — в один день із появою в Криму «радикально-ісламістських» листівок — на Аскольдовій могилі в Києві відбулася нова акція УНА. Лише стараннями кількох десятків народних депутатів з фракцій «Наша Україна» та БЮТ шоу не відбулося. Однак це не завадило провладним телеканалам пустити в ефір картинку про неофашистів та прив'язати цих молодиків до виборчої кампанії Ющенка. Цікаво, що правоохоронці, нібито обізнані щодо намірів «дестабілізуючих елементів», завітали на шабаш уже після того, як звідти втік останній «демонстрант». Виходить, владі не цікаві акції угруповань, які закликають до міжнаціональної ворожнечі?
На перший погляд, ці провокації виглядають незграбно і навіть примітивно, але до дня виборів ще є час, й ідеологи українського терору ще можуть вдосконалитися. Вже зараз можна говорити, що на досягнутому «дестабілізатори» не зупиняться — надто вже великі ставки на цих перегонах. Повідомлення про отруєння Віктора Ющенка промовисто свідчить, що інстинкт самозбереження може підштовхувати владу на неадекватні кроки. У п'ятницю керівник кампанії Ющенка Олександр Зінченко оприлюднив громадськості результати обстеження Ющенка в австрійській клініці «Рудольфінерхаус». Одинадцять австрійських лікарів найвищої кваліфікації встановили, що кандидата на президентську посаду менше ніж за два місяці до дня виборів отруїли «хімічними речовинами, які зазвичай не входять до продуктів харчування». При цьому вони констатували, що діагноз, поставлений українськими лікарями, був «неадекватним», а запропоновані методи лікування лише протягом доби збільшили б до 80 відсотків імовірність летального результату. Виходить, перемога Віктора Ющенка на виборах є очевидним фактом, і тепер його головні опоненти покладаються винятково на «невиборчі» технології.
Як влада може використати на свою користь напругу в суспільстві, яка справді накопичується після подібних технологій? Варіантів може бути чимало. Наприклад, з наближенням виборів у країні дійсно відбудеться загострення ситуації. Не виключено, що лунатимуть вибухи або захоплюватимуть заручникiв. Тотальний контроль над інформаційним простором дозволяє створити потрібні інформаційні приводи і переконати обивателя в їх правдивості. А на тлі цього штучного протистояння в державі з'явиться «сильна» постать, яка, подібно до Путiна зразка 2000 року, пообіцяє «мочити подонків у сортирах» або «відривати їм ноги та голови». Тоді, як за помахом чарівної палички, деструктивні дії припиняться, громадяни побачать кілька показових процесів над «терористами» (якими можна призначити чергових наркоманів), і кандидат, який ще кілька тижнів тому не мав жодних шансів на перемогу, отримає значну підтримку громадян.
Інший варіант — технологічно складніший, однак також цілком реальний. Уявімо собі, що протистояння в суспільстві завдяки «деструктивним силам» зайде настільки далеко, що проведення виборів опиниться під загрозою. Гарант Конституції змушений буде звернутися до громадян і повідомити, що він змушений вдатися до крайніх заходів, оскільки обрання нового президента пов'язане зi значними ризиками і може призвести до загострення. Це може бути запровадження надзвичайного стану у зв'язку з масовими порушеннями правопорядку, що супроводжуються насильством над громадянами. А Верховній Раді під шквалом повідомлень про вибухи та заворушення не залишиться нічого іншого, як підтримати главу держави, адже безпека громадян важливіша за будь-які політичні міркування.
Наразі не відомо, чи розглядаються подібні сценарії на Банковій, однак останні заяви Президента видаються вельми цікавими. Нещодавно Леонід Кучма виступав перед полком спеціального призначення внутрішніх військ МВС України. «Не буду приховувати, що мене серйозно непокоять наполегливі і, прямо скажемо, небезпечні спроби штучно посилити природну напругу президентської виборчої кампанії. (...) Ми всі повинні докласти зусиль, щоб наше головне завоювання за ці роки — стабільність, громадянський, міжконфесійний та міжетнічний мир і злагода — у жодному разі не постраждало. Щоб не дати можливості спричинити хаос, не допустити неконтрольованого розвитку подій», — iшлося у виступі гаранта.
Для порівняння наводимо уривки з іншого документа — Заяви радянського керівництва «Об отставке президента М.С. Горбачева и о создании ГКЧП СССР». Тоді гекачепісти оголосили народу, що змушені «...в целях преодоления глубокого и всестороннего кризиса, политической, межнациональной и гражданской конфронтации, хаоса и анархии, которые угрожают жизни и безопасности граждан (...) идя навстречу требованиям широких слоев населения о необходимости принятия самых решительных мер по предотвращению сползания общества к общенациональной катастрофе, обеспечения законности и порядка, ввести чрезвычайное положение в отдельных местностях СССР на срок 6 месяцев с 4 часов по московскому времени 19 августа 1991 года...»
Куди запроторили ініціаторів ГКЧП — відомо всім. Це, до речі, також був російський сценарій. А відтак він не виглядає надто нездійсненним для України. Про це варто пам'ятати експериментаторам з Банкової.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
