Ставки на «смотрящих»,

Спеку в нинішніх настроях вінницького політикуму — і оптимістів, і реалістів, і банкротів, і розчарованих, і тих, хто насправді має перспективу, — визначає і підтримує не літнє припiкання сонця, а наближення до горизонту осінніх виборів.

Останні років 20 особливості політичної моди регіону визначаються однаково: шиють одні — носять інші. Схоже, тепер ситуація почала ламатись. Цинічне визначення досвідчених політиків, що перехід від однієї політсили до іншої — не зрада, а передбачення, сьогодні вбачається ще й як стратегічний крок: відійти, щоб зібратись.

Акелла не промахнеться?

Якби вибори до місцевих рад пройшли в минулу неділю, то мером Вінниці став би… нинішній нардеп Олександр Домбровський. Очевидний ставленик екс- мера Вінниці, спікера ВР Володимира Гройсмана, виконуючий нині обов’язки міського голови Сергій Моргунов зайняв одну з останніх позицій. Принаймні такі результати соціологічного опитування, що його нещодавно проводили в обласному центрі. Колишнього міського голову Вінниці, екс-голову ОДА Домбровського ще рано відносити до розряду «старійшин», та все ж він у політиці «обстріляний горобець». Однак не без прорахунків. А хто не помиляється? Наслідком подібних прикростей стало те, що ні він, ні соратник по колись, принаймні публічно, монолітному тріумвірату вінницької влади «голова ОДА Домбровський — голова облради Заболотний — мер Гройсман» — Григорій Заболотний не стали так близько до Порошенка — Президента, як нинішній спікер Володимир Гройсман.

Отже, навіщо ці соціологічні дослідження Домбровському тепер? Своєрідні спогади про минуле? Запасний аеродром для можливого повернення в уже знане крісло? Навряд чи. Навіть при тому, що повз пройшли дві значущі посади, які йому пророчили в «житті по-новому»: голови адміністрації Президента та міністра енергетики.

Питання в іншому. Після заміру симпатій вінничан тепер Олександр Домбровський переконаний: його підтримка певного кандидата щось буде значити й чогось вартувати. Адже якщо за кордоном діє схема «сильний мер» (прямі вибори, керує виконкомом, але немає жодного стосунку до ради), або «слабкий мер» (вибирається радою, нею керує і не має жодного стосунку до виконкому), то в нас закріпилась практика всесильного мера. Він обирається народом, керує виконкомом і головує в раді. Зі свого досвіду Олександр Домбровський знає: органи місцевого самоврядування — це, фактично, непідзвітні метрополії. А тому повернення дещо розгубленого впливу над не просто своїм обласним центром, а вотчиною Президента — завдання завдань. Адже це означатиме можливість сильніше й упевненіше відбивати шарики під час політичних пінг-понгів. А ще — це вагомий доказ того, що саме він одноосібно «тримає точку», а не хтось інший.

Поворожити на короля, або на Лева

Однак, визначення «середньої температури по лікарні» групою Домбровського не тягне на літню сенсацію вінницького політичного життя. Несподівано цікавою для місцевого виборця стала партія УКРОП (Українське об’єднання патріотів). Сюрприз вдався через повернення в політику колишнього члена фракції «Батьківщина» в обласній раді Олександра Лева. Тепер він і є головним критиком місцевих біло-сердечних. І він, і соратники Юлії Тимошенко майже одночасно оголосили мобілізацію до своїх лав патріотичних інтелектуалів.

Головний «укроп» Вінниччини з’явився в області в 2010 році у списках до обласної ради ВО «Батьківщина». Поява в регіоні нікому не відомого Олександра Лева одразу обросла всілякими «легендами». Враховуючи, що Олександр Зінов’євич родом із Луганська і працював у вугільній галузі, його дуже скоро охрестили «смотрящим» від Юри Єнакієвського (Іванющенка). Депутата це образило. Тому до ЗМІ він ставиться досить обережно й підозріло.

«Я ніколи не сидів, а тому не можу бути «смотрящим», — неодноразово обурювався пан Лев. У Луганську він очолював штаб «Батьківщини» і, як сам наголошує, з великою повагою ставиться до Юлії Володимирівни. Отже, на Вінниччині Олександр Лев мешкає вже п’ять років. До багатьох місцевих керівників біло-сердечних, за його словами, втратив повагу ще з самого початку депутатської каденції в облраді.

Підбір кадрів іде, однак УКРОП уже встиг заявити свою позицію, коментуючи події в Мукачевому. Потенційний керівник виборчого штабу «нової» політсили, колишня соціалістка, екс-нардеп від партії Луценка, котра згодом ввійшла в групу Жванії — Третьякова, Катерина Лук’янова кинулась із критикою на Президента. В області пам’ятають Лук’янову, знають, що їй не треба багато зусиль, аби в короткий термін повернути собі дещо розгублену популярність.

А тому перші кроки вінницького УКРОПА зі збору кадрів можна назвати добре прорахованими.

Особливості провінційного моноліту

Напередодні місцевих виборів у вінницькому постмайданівському політикумі поглиблюється розкол. Не без «дахів», котрі нині облюбували собі столичні пагорби, відпустивши на декотрий час повідки підлегло-самостійних активістів та політиків, а тепер затягують їм зашморг, аби ті з усією набутою на Майдані пристрастю вибивали ґрунт з-під ніг гіпотетичних конкурентів своїх поводирів.

Наразі це проглядається у публічних докорах голові Вінницької облради, «рухівцю» Сергію Свитку, що, мовляв, дарма підтримали його та захоплювали адміністративну будівлю 6 грудня 2014-го. Претензії до очільника представницького органу незадоволенi пояснюють тим, що він не виправдав їхніх очікувань. Декілька місяців після «6 грудня» певні сили та окремі депутати пишалися тим, що спромоглися утримати Сергія Михайловича на посаді, тому він їм зобов’язаний. Подяки у вигляді посад ніхто не отримав, тож остаточний розлад відносин учорашніх союзників почався в липні.

А тим часом загальний політичний клімат у країні сприяє інтенсивному росту невдоволення, відчаю, недовіри. Загострився зір у виборців, і в цьому полі вигідно проглядається перезавантажений, оновлений вінницький «Правий сектор». Він публічно обіцяє додати перцю і часнику в процес виведення «нечистого» із нещирості політичних банкротів краю: і тих, хто вже це усвідомив, і тих, хто все ще самозакохано й зухвало планує собі тут політичне майбутнє. Принаймні так виглядало публічне звернення активіста ПС Віталія Швеця до депутатів обласної ради на останній сесії, де він розкритикував їх за кнопкодавство. А новий керівник обласного осередку політсили, «кіборг» Ігор Гемба наголошує на неприйнятті будь-яких спільних «ігор» з уже впізнаваними місцевими активістами та політиками.

Отже, до старту виборчої кампанії залишається ще декотрий час, а вибори вже почались із певних фобій. Адже саме страх програти, а значить, патологічне бажання виграти, штовхає на будь-які засоби проти конкурента заради мети. Вибори в Чернігові це продемонстрували досить чітко. Однак стара звичка доручати жабам осушувати болото нічого не дасть. Хіба ж ті, хто загине без болота, можуть його осушити? А тому гіпотетична спроба реваншу як загроза місцевих виборів нікуди не ділась. Тим більше у Вінниці далеко ходити за прикладами не треба. Як зауважив правозахисник Олексій Бонюк, вінницькі суди утримують сумнівне лідерство у справах з переслідування активістів.