Кафкіанський гамбіт: від Краснагоракаї до Пашковського?
Схоже, Ласло Краснагоркаї — це угорський Франц Кафка. Назва роману «Меланхолія опору» (К.: Комора, 2025) цілком могла би бути підзаголовком до «Процесу». >>
Ювілейне видання стало продовженням двокнижжя «Іван Багряний: нове й маловідоме...» (надане видавництвом «Смолоскип».)
Створена далеко за межами України, в американському штаті Пенсильванія, з ініціативи Івана Багряного громадська організація носить його ім’я і нині продовжує свою діяльність. Та поважний вік фундації все ж змушує до певних підсумків та рефлексій.
Нещодавно у видавництві «Смолоскип» вийшла книга «Фундація імені Івана Багряного. Хроніка доброчинної діяльності в Україні та за її межами. Репортажі, інтерв’ю, рефлексії, нотатки, рецензії, відгуки, повідомлення», де під яскравою обкладинкою зібрано найповнішу історію діяльності організації. За таку серйозну і складну працю узявся письменник, лауреат премії імені Івана Багряного, представник Фундації імені Івана Багряного у Києві Олександер Шугай. У минулому році друком вийшла його колосальна робота — двокнижжя «Іван Багряний: нове й маловідоме: есе, документи, листи, спогади, нотатки, факти», а найсвіжіша праця стала доповненням цього видання.
Упорядник у передмові зазначає: «Саме ця розповідь про фундацію переконливо спростовує брехню наших недругів про те, що українці, мовляв, здатні лишень танцювати гопака, пити горілку та сваритися з сусідами. Ні, ми таки спроможні будувати, об’єднуватись заради великої спільної мети і відстоювати свою ідентичність та свободу».
Книга є спробою на основі документів розповісти про засновників, жертводавців і той нелегкий шлях, пройдений фундацією за сорок років свого існування.
Особливою частиною праці є фотографії. На них — палітра діяльності фундації і людей, що стоять біля її витоків. Багато з них друкуються вперше, що робить книгу унікальним виданням.
Праця має три тематичні блоки, що певною мірою відображають і хронологію діяльності фундації. Перший з них — «Поклик через океан» — охоплює етап становлення організації, наступний — «Віч-на-віч з Україною» — активне включення в діяльність після здобуття Україною незалежності. Інтерес до організації і нині високий, що підтерджують матеріали останнього розділу — «Вдивляючись у майбутнє». У ньому — рефлексії та плани на майбутнє.
Саме так і потрібно жити, «вдивляючись у майбутнє», не опускати рук, а продовжувати творити, як нині це успішно робить кількадесят років Фундація імені Івана Багряного та люди, що стали спадкоємцями духу надзвичайної людини — Івана Багряного.
Схоже, Ласло Краснагоркаї — це угорський Франц Кафка. Назва роману «Меланхолія опору» (К.: Комора, 2025) цілком могла би бути підзаголовком до «Процесу». >>
Нову літературну премію "Григір" за найкращу книжку короткої прози заснували в Україні - відзнаку присвятили Григору Тютюннику. >>
Сьогодні, 11 березня, виповнюється 138 років від дня народження Василя Чечвянського (справжнє прізвище — Губенко) — українського письменника-гумориста і сатирика, одного з митців трагічного покоління Розстріляного Відродження. >>
Як один із експертів «Книжки року», у своєму власному рейтингу поставив «Рекламу Аведона» (К.: ArtHuss, 2025) на перше місце. >>
Унікальний макет Маріуполя представили на виставці «МУІ — Маріуполь Українська Ідентичність» у Львові. >>
У Лондоні відбулося інавгураційне засідання Українсько-британської комісії з питань культури відповідно до положень Угоди та Декларації про сторічне партнерство між Україною і Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії, підписаних у 2025 році. >>