Слова про велику справу

Створена далеко за межами України, в американському штаті Пенсильванія, з ініціативи Івана Багряного громадська організація носить його ім’я і нині продовжує свою діяльність. Та поважний вік фундації все ж змушує до певних підсумків та рефлексій.

Нещодавно у видавництві «Смолоскип» вийшла книга «Фундація імені Івана Багряного. Хроніка доброчинної діяльності в Україні та за її межами. Репортажі, інтерв’ю, рефлексії, нотатки, рецензії, відгуки, повідомлення», де під яскравою обкладинкою зібрано найповнішу історію діяльності організації. За таку серйозну і складну працю узявся письменник, лауреат премії імені Івана Багряного, представник Фундації імені Івана Багряного у Києві Олександер Шугай. У минулому році друком вийшла його колосальна робота — двокнижжя «Іван Багряний: нове й маловідоме: есе, документи, листи, спогади, нотатки, факти», а найсвіжіша праця стала доповненням цього видання.

Упорядник у передмові зазначає: «Саме ця розповідь про фундацію переконливо спростовує брехню наших недругів про те, що українці, мовляв, здатні лишень танцювати гопака, пити горілку та сваритися з сусідами. Ні, ми таки спроможні будувати, об’єднуватись заради великої спільної мети і відстоювати свою ідентичність та свободу».

Книга є спробою на основі документів розповісти про засновників, жертводавців і той нелегкий шлях, пройдений фундацією за сорок років свого існування.

Особливою частиною праці є фотографії. На них — палітра діяльності фундації і людей, що стоять біля її витоків. Багато з них друкуються вперше, що робить книгу унікальним виданням.

Праця має три тематичні блоки, що певною мірою відображають і хронологію діяльності фундації. Перший з них — «Поклик через океан» — охоплює етап становлення організації, наступний — «Віч-на-віч з Україною» — активне включення в діяльність після здобуття Україною незалежності. Інтерес до організації і нині високий, що підтерджують матеріали останнього розділу — «Вдивляючись у майбутнє». У ньому — рефлексії та плани на майбутнє.

Саме так і потрібно жити, «вдивляючись у майбутнє», не опускати рук, а продовжувати творити, як нині це успішно робить кількадесят років Фундація імені Івана Багряного та люди, що стали спадкоємцями духу надзвичайної людини — Івана Багряного.