«Любов» поміж «Акацій»

«Я пройдуся гектарами «Віри»,

Де моя колоситься «Надія».

Я в «Любов» занурюся, як в море,

Обіймаючи «Катю» й «Світлану»

І піду, регочучи по «Ользі»,

Щоб шубовснути просто в «Діану»...

Що в імені тобі моєму?..

Відчуваю, половина моїх френдів розгублена: що за низькопробне графоманство?! А інша половина в передчутті: якщо Олена щось написала, то не просто так. Не просто. Знає, але не видає таємниці. Інтригує. Заманює читача в степові мережі... Хлопці, я ж iз Донбасу! А на Донбасі такі дівчатка, що знають усе. І рецепт суші, і розташування ворожих російських частин, і назви найкращих сортів... російських  конопель. Ну — про ворога ж або все, або нічого! Війна — вона настільки непередбачувана, що не знаєш, які саме знання тобі тут знадобляться. Тим часом загрузла в бездоріжжі і заплутана в скрепових нетрях російська душа переповнилася трепетно-завойовницькими почуттями настільки, що дає ніжні імена й сортам конопель та опіумного маку, й смертоносній зброї, яку лагідно  нарікає «Гіацинт», «Тюльпан», «Акація» і «Бук».

Я якось кумі по телефону кажу:

— Ой, у нас тут стільки акації, півоній і тюльпанів, — краса!

— Лєна, ти шо, біля військової частини оселилася? — питає мене. — А «Півонії» як виглядають? І як вони  стріляють? Чого тебе знову до військових понесло?

Довго пояснювала, що не скрізь рослини вогнепально-небезпечні. Тільки російські! Я взагалі до чого це все. На Донбасі стартували жнива. Не лінуються хлопці-«сєпари», працюють, а не тільки псують нам нервову систему обстрілами. Зайнята проблемами оленярства Донбасу на час посівної, я якось не завважила, що звільненим від місцевих фермерів iз їхніми зерновими гектарам запропонують оригінальну сівозміну. Бо росіянські «освободітєлі» здатні перетворити  Донбас  не тільки на невизнану «республіку», а й на світову житницю, а точніше — канабісницю...

Зграї голих ополченців, які бігають по полях квітучих конопель, а потім відчищають одне одного від пилку, скрупульозно проходячи шкребками по всіх частинах тіла, видовище, я вам скажу, хоч і мерзенне, але потiшне. Тепер точно видно: скрєпи — їхнє фсе!

Передісторія питання

19 травня 2010 року постанова № 87-ФЗ «Про внесення змін в окремі законодавчі акти Російської Федерації з питання культивування рослин, що містять наркотичні засоби або психотропні речовини або їх прекурсори» декриміналізувала відповідні статті КК РФ.

Раніше територією, що виробляла левову частку конопель в Україні, був Крим. Саме в цій республіці існувало шість ліцензійних підприємств, на яких вирощували коноплю і мак. Для цього під культуру виділялося спеціальне поле, струм і сховище, була відповідна охорона цих об’єктів. Люди, що мають право працювати з нарковмісними культурами, мали спеціальний допуск.

Чи визнані ці ліцензії недійсними після анексії  Криму, поки що не відомо. А новообрані парламентарії-патріоти якось не заморочувалися подібними питаннями. Як і взагалі питаннями виробництва опіумного і харчового маку, безнаркотичних конопель і конопель iз високим вмістом тетрагідроканнабінолу. Рiч у тiм, що (тсс!) раніше ліцензії на вирощування таких культур і підприємства, котрі займаються їх вирощуванням, були в руках «регіоналів». А зараз?

А поки я роздумувала і вірші писала, мила наварила з диких конопель. Он лежить на підвіконні, і мені здається, підсміюється. Дівчата, м’якесеньке, корисне, і чудовий антисептик. Тут вам і боротьба з наркотрафіком, і екологiчно чисте мило. А якщо хто розумiється на рослинницьких ліцензіях, то покопайтеся — чудернацькі речі можна відшукати, між іншим...

P.S. Де ринок збуту донбаських конопель?

ДОВІДКА «УМ»

Канабіс (лат. Cannabis) — узагальнена назва, що об’єднує низку психотропних продуктів, одержуваних iз частин квітучих рослин роду конопель. Коноплi здавна вирощували люди для отримання волокна, насіння і масел, а також у медичних цілях i як рекреаційний наркотик.