Гори, гори ясно

Для християн немає свята Купали, а є свято Різдва Іоанна Хрестителя. У ніч iз 6-го на 7-ме липня українці відсвяткували Івана Купала. Але в церкві про нього майже не знають.

«Церква цього дня святкує Різдво Іоанна Хрестителя — Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього. Іван та Іоанн — це одне й те саме ім’я, а купають, як і хрестять, у воді. Тобто Іоанн Хреститель та Іван Купала — це майже синоніми», — ділиться з «УМ» церковна хористка Надія Павлівна. Але як трапилося, що язичницьке і християнське свята припадають на один день? «Старослов’янською «народ» — це «язик». Тобто язичництво — це буквально «народна віра». Коли християнство приходило до народів, які ще не пізнали Христа, то не знищувало природної народної віри, а змінювало її. Наповнювало народні звичаї і вірування новим, християнським змістом. Залишало форму і змінювало суть. Так було з Різдвом і колядками, які колись були похвалою Коляді, а сьогодні є народною театрально-поетичною проповіддю Христа», — пояснює пані Надія.

У ніч на Івана Купала гадали, палили багаття, пускали вінки за водою і шукали квітку папороті. «Знайшовши зарості папороті, потрібно було зірвати стільки гілочок, на скількох хлопців збиралася дівчина гадати. Кожну гілочку для вірності можна було помітити — адже гілочка символізувала певну людину. Після цього дівчата йшли до річки чи водойми і, стоячи біля краю води, опускали гілочки у воду. Притиснувши папороть рукою до дна, різко відпускали. Та гілочка, яка спливала найшвидше, і вказувала на обранця, з яким буде довге і щасливе життя», — розповідає «УМ» 74-річна жителька села на Хмельниччині, Зіна Габінет. Це гадання вважалося дуже правдивим — адже в купальську ніч рослини, за переказами, вміють говорити, відкриваючи всі таємниці, а папороть розквітає чарівною квіткою. Ворожили на папороті, коли дівчині було складно вибрати з кількох претендентів на руку і серце когось одного. Для ворожіння збиралися в лісі великою компанією рівно опівночі. Купальські ворожіння, до речі, можна проводити цілий тиждень до Петрова дня (12 липня). У свято Івана Купала дівчата звивали вінки з квітів і трав, щоб увечері пустити їх у воду. Чий вінок тонув, тій дівчині в майбутньому році не судилося вийти заміж або на неї чекала розлука з коханим.

Стрибати через багаття у святкову ніч — також давня традиція наших предків. Це робили не лише заради розваги. Стрибок, який не здійняв іскор, віщував вдалий рік, міцне здоров’я і можливе весілля. А на закінчення, щоб остаточно очиститися, палили Марену, опудало, що символізувало все лихе та погане.

У столиці цьогоріч Купала святкували більше 120 тисяч людей. Серед різноманіття концертів та дійств кожен обирав те, що було йому до вподоби. Івана Купала в парку «Київська Русь». Програма дуже насичена: театралізовані дійства, майстер-класи, парад міфічних персонажів, стрільба палаючими ядрами, танці та хороводи, конкурси, стрибки через вогнище, ворожіння, етно-дискотека та безліч інших розваг. У Пирогові плели вінки, прикрашали купальське дерево, добували «Живий вогонь» і урочисто запалювали багаття, водили хороводи, ворожили на вінках, пускали палаючі колеса, очищалися вогнем і водою. Фольклорні колективи з Київської, Житомирської, Черкаської, Хмельницької, Чернігівської областей познайомили гостей з купальськими традиціями своїх регіонів. Святкування в Мамаєвій Слободі особливо сподобалося закоханим. Окрім традиційних розваг на Івана Купала, молоді пари мали можливість узяти участь у незвичних парних «квестах» — плетінні вінків, пошуках колеса щастя, виконанні доручень «господині шинку». На фольклорному фестивалі у парку Дружби народів, окрім традиційних купальських обрядів, на гостей чекало вогняне шоу і незвична дискотека, де можна було потанцювати як під народну, так і під сучасну музику.