ПОЛІТПАРНАС

Я — Україна

Я — відлік часу, тільки без рахунку,

Я — поле, що вбирає в себе кров.

Моя душа шукає порятунку

У споминах останніх про любов.

Любов до краю, там, де ріки сині,

Де ще немає «Градів» й ворогів,

Де мої діти, мати і дружина, —

Простіть, що повернутись не зумів.

Я — відчай, що тримає оборону,

Не генерал я і не мародер.

Я — погляд, проводжаючий колони,

Я — Іловайський зраджений котел.

Мій дім тепер — між купою металу,

Холодний дощ малює натюрморт,

Я — вітер, що гуляє над тілами,

Я — «кіборг» з позивним «Аеропорт».

Я — полонений, висміяний вами,

Каратель, правосєк, укрофашист.

Я — площа, перетоптана ногами

Під оплески і оп’янілий свист.

Я — патріот без вигоди і слави,

Я не партнер, не найманець Кремля.

Я був, аби тут тільки не стріляли,

Бо це не їхня, це моя земля!

Нас тисячі, і я із кожним гину,

Я — біль «двохсотих», я — твоя війна,

Не втрать мене, бо я — це Україна,

Ми помираєм, щоб вона жила.

Тетяна БЕКРЕНЬОВА

Сумська область