Професор Єльського університету Тімоті Снайдер — фахівець з історії країн Східної Європи, займається переважно історією XX століття, активно досліджує націоналізм, тоталітаризм, Голокост. В Україні він прочитав лекції українською мовою, яку вивчив за рік, у столичному Будинку вчителя, Американському центрі у Києві та Музеї Великої Вітчизняної війни, а потім вирушив у Дніпропетровськ та Харків.
Така знакова в українському культурному вимірі подія пов’язана з виходом книги історика «Криваві землі: Європа між Гітлером і Сталіним» у російському перекладі. Кілька років тому ця праця з’явилася українською мовою, і її вже неможливо знайти у книгарнях. А нині російськомовне видання у перекладі Лукії Зурнаджи накладом у 10 тисяч примірників вийшло у видавництві «Дуліби». Книга «Криваві землі: Європа між Гітлером і Сталіним» перекладена 26 мовами, однак із російським виданням усе виявилося не так просто. Коли книга побачила світ у США у 2010 році, то Росія викупила права на російськомовну версію, але так і не надрукувала жодного примірника. У цьому році дія російських прав закінчилася, і російський переклад бестселера побачив світ в Україні.
За словами директорки видавництва Марини Гримич, це культурно-просвітницький проект, тому книгу поширюватимуть безкоштовно на презентаціях. Після першої лекції, яку Тімоті Снайдер прочитав у київському Будинку вчителя, було вручено сертифікат на передачу Міністерству освіти і науки 2 тисяч примірників книг та Міністерству оборони на 500 примірників. Їх планують розповсюдити у школи, бібліотеки, військові частини тощо. «Також книгу можна безкоштовно завантажити в різних електронних форматах для будь-якого ґаджета. Її розміщено на сайті, який створений спеціально для цієї однієї книги», — наголосила директорка видавництва «Дуліби» Марина Гримич.
На лекції, які прочитав Тімоті Снайдер у Києві, зібралася велика кількість людей, що пов’язано з великим інтересом і до праці, і до самої постаті історика. На початку українського туру вчений запропонував разом спробувати продертися крізь страшні цифри жертв злочинних режимів ХХ століття, побачити менші групи, а за кожною такою групою — конкретну людину. «Моє завдання як ученого — побачити серед тих чотирнадцяти мільйонів кожну людину», — наголошує історик. Зал аплодує, дехто не стримує сліз.
Снайдер упевнений, що ключем до цього є глибокий аналіз архівних матеріалів. Історик запропонував усім разом зазирнути у щоденники розстріляних польських офіцерів, блокадної росіянки, страчених у газових камерах євреїв, пережити переселення і пройтися українськими селами часів Голодомору.
«Кривавими землями» Тімоті Снайдер називає не лише Україну, хоча саме тут було чи не найбільше жертв. У термінах геополітики 1930-х і початку 1940-х це означало Польщу, країни Балтії, Радянську Білорусь, Україну і західну частину Росії.
«Я хотів показати, наскільки доля людей на цьому клаптику землі залежала від того, ким вони були і як до них ставилася влада. Серед європейських історій історія України — найцікавіша. З часом це визнають усі історики. Вона болісна, складна, повна протиріч, але при цьому найцікавіша. І ми ще побачимо зразки прекрасних досліджень вашої історії», — пояснює Тімоті Снайдер під час спілкування із журналістами.
Американський історик під час зустрічей торкнувся й актуальних проблем, що пов’язані з історією та пропагандою. За його словами, це дві різні речі, оскільки впливають на розум людини по-різному. «Я думаю, що гарна історія може допомогти людям протистояти пропаганді, оскільки вона дає людям упевненість щодо реальних подій минулого. Тоді ними важко маніпулювати. Це працює, якщо історик не думає про пропаганду. Якщо ж ви пишете книгу проти чиєїсь пропаганди, тоді ви самі стаєте пропагандистом. Потрібно писати історичну книгу у відповідності до правил історії, і тільки тоді, можливо, ви матимете шанс дати людям ті знання, які дозволять їм протидіяти пропаганді», — переконаний учений.
Остання зустріч Тімоті Снайдера у столиці відбулася в Американському центрі у Києві, де зібралися переважно студенти та молодь. Їх цікавила, окрім історичних моментів, думка вченого й про сучасну ситуацію, яка склалася в Україні. Професор Снайдер усе ж не взявся робити прогнози на майбутнє, але звернув увагу слухачів на необхідність масштабних реформ в Україні.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
