«Монстри» у місті Лева

Гроші вирішують усе

Для Львова проблема збереження пам’яток особливо актуальна, адже увесь центр міста занесений до списку світової спадщини ЮНЕСКО. Крім того, ареал має ще й немаленьку буферну зону. Проте щороку в центрі, як гриби після дощу, виростають новобудови, більшість з яких разюче відрізняється від старої архітектури. У місті навіть з’явилася окрема група активістів, мешканців центру, які самотужки боряться зі скандальними забудовами. Вже давно побутує навіть спеціальна назва для таких сучасних архітектурних форм — «монстри». Самотужки людям доводиться боротися ще й тому, що часто-густо забудовник має дозвіл профільного міністерства чи архбудконтролю, чим зв’язує руки місцевій владі. Одночасно експерти пам’яткоохоронної сфери також б’ють на сполох, адже нічим не можуть зарадити руйнуванню краєвиду центру.

«Кожен з експертів розуміє, в якому жахливому стані перебувають зараз пам’ятки ЮНЕСКО, — говорить народний депутат та ініціатор законопроекту Ігор Васюник. — Стверджувати, що головною причиною такого стану є відсутність коштів, буде неправильно. Як на мене, то головними проблемами є відсутність законодавчого регулювання та наші чиновники, які за гроші погоджують забудови в пам’ятках культурної спадщини. І проблема чиновників, на мою думку, навіть гостріша. Адже всі скандальні забудови в центрі Львова були проведені попереднім складом Міністерства культури за великі гроші. А профільне міське та обласне управління залишались бездіяльними, незважаючи на те, що спеціалісти здіймали чималий галас у пресі. Так ми можемо дійти до того, що після чергового попередження ЮНЕСКО Львів виключать зі списку культурної спадщини. Чинний закон зарадити цьому не зможе, адже є абсолютно декларативним. Він навіть не містить визначення «пам’ятки ЮНЕСКО» і «буферна зона».

Ратифіковані хартії та конвенції ЮНЕСКО судам не указ

Законопроект почали розробляти ще кілька років тому, до його створення залучили 17 пам’яткоохоронних фахівців, депутатів та юристів, зокрема кількох спеціалістів  «Укрзахідпроектреставрації», заступника директора Науково-дослідного інституту пам’яткоохоронних досліджень, представників кафедри реставрації та реконструкції архітектурних комплексів «Львівської політехніки», проректора Львівської академії мистецтв.

Одним iз наріжних каменів нового законопроекту є те, що він визначає поняття «пам’ятки всесвітньої спадщини» та «буферна зона», а також правила поводження з ними. Наразі ж в українському законодавстві є лише «національні» пам’ятки та «місцеві». А дозвіл на будівництво поблизу пам’ятки або ж, як у випадку Львова, у центрі цілого ареалу можна отримати в Міністерстві культури. Маєш «папір» — можеш будувати. А законопроект пропонує ускладнити процедуру надання дозволу і залучити до вирішення питання будівництва думку місцевої громади та відповідного комітету ЮНЕСКО. Хоча Україна ратифікувала всі хартії та конвенції ЮНЕСКО зi збереження пам’яток, проте вони досі в українському законодавстві ніяк не відображенні. І саме через це суди їх до уваги не беруть.

«Наприклад, ситуація зі спорудою за адресою: вул. Федорова, 28/23, що є частиною надбання єврейської культури, яку міська рада віддала під зведення готелю в 2007 році до футбольного чемпіонату, — розповідає народний депутат. — Там було незаконне будівництво, експерти кричать, що це — пам’ятка ЮНЕСКО, а забудовник далі будує, бо в законі немає визначення «пам’ятки ЮНЕСКО». З того часу єврейська община намагалася відвоювати частково зруйновані споруди. Лише цього літа після довгих судів Господарський суд Києва визнав недійсним договір купівлі-продажу права оренди земельних ділянок та об’єкта комунальної власності.

Хто і що нищить краєвиди

Неузаконене поняття «буферної зони» ось-ось понищить краєвиди довкола дерев’яних церков. «Робоча група, яка створена наказом Мінкульту, моніторить стан дерев’яних церков Карпатського регіону в Україні (загалом це міжкордонний комплекс — 8 церков розташовані в Україні, ще 8 — у Польщі. — Авт.), — розповідає Юрій Дубик, доцент кафедри реставрації та реконструкції архітектурних комплексів Національного університету «Львівська політехніка». — І ось маємо ситуацію в Дрогобичі: біля церкви Святого Юра, у буферній зоні, біля самого в’їзду до церкви стоїть півтораповерховий будинок. Не раз просили, аби той будинок не фарбували в яскраві тони і щоб на тій території не велося додаткового будівництва. Але під час останньої поїздки виявили, що будинок пофарбували в яскравий жовтий колір і поруч збудували господарське приміщення та натягли шатро. Можливо, що незабаром тут почнеться якийсь туристичний бізнес».

До схожої ситуації втрапила і церква Святого Духа в селі Потелич. Там, неподалік пам’ятки, планували будувати навчальний заклад. Слід розуміти, що для дерев’яних церков ландшафт є невід’ємною частиною самої пам’ятки, тож буферні зони довкола таких церков можуть бути дуже широкими. А рішення про будівництво ухвалюють місцевi органи влади. І наразі невідомо, яким чином врегулювати ті питання.

Також у законопроекті передбачається створення одного органа управління пам’ятками всесвітньої спадщини, що від початку було однією з вимог ЮНЕСКО. Він повинен мати реальні повноваження та відповідальність. Так, Мінкульт може делегувати повноваження управління цими пам’ятками відповідним міським радам, адміністраціям чи науковим інституціям (як у випадку з резиденцією митрополитів у Чернівцях). У такий спосіб буде з кого спитати за розвиток і збереження пам’ятки. Наразі одна установа киває на іншу.

Щоб орган управління не мав зайвої спокуси, в законопроекті закладається поняття «наглядової ради», яка функціонуватиме паралельно і повинна буде погодити будь-що, що відбуватиметься з пам’яткою і буферною зоною навколо неї. У свою чергу, аби наглядова рада не перетворилася на кишеньковий додаток до органа управління, до цієї ради зможуть увійти лише професіонали з питань збереження пам’яток.

Якби така наглядова рада вже була створена у Львові, навряд чи міська влада змогла винести питання про те, аби забрати статус пам’ятки архітектури з будівлі за адресою Міцкевича, 9. Сам будинок уже зруйнований, проте статус пам’ятки зобов’язує нового забудовника звести практично ідентичну споруду. Це місце розташовується одразу за монументом Адамові Міцкевичу у Львові та біля найстаршого «монстра» — сучасної споруди одного з банків. Ситуація з власниками — складна, адже ділянка з залишками споруди була фактично віддана двом власникам. Спочатку Львівська міська рада продала ділянку, а потім Фонд держмайна передав залишки будівлі Спілці художників. А тепер львівські чиновники передали рішення про зняття статусу пам’ятки в Київ. Якщо в перспективі київські чиновники таки заберуть цей статус, у центрі Львова може вирости... ще один «монстр» сучасної архітектури.