Розклади вотчини перед «осіннім марафоном»,

Ризики для влади й білі плями

Почнемо з білих плям та ризиків. Насамперед, вимушені переселенці з окупованих територій та зони АТО. За останніми даними, на Вінниччині проживає 15 тисяч біженців зі Сходу й Криму. Але де, за яким законом, за кого голосуватимуть ці люди? Запитання, що ставлять у глухий кут експертів і найбільш вмотивованих політиків.

Другий ризик — можливий реванш «учорашніх». Щодо таких регіонів, як Вінниччина, столичні аналітики прогнозують: число представників Опозиційного блоку в радах може збільшитись, але не надто.

На іншій шальці терезів тягне донизу падіння рейтингу провладних партій. Президентська команда, із того, що вже проглядається сьогодні, може отримати менше голосів, ніж на парламентських виборах. А тим часом, експлуатуючи очевидні таланти правлячих сил до комерції, «учорашні» без поспіху втрясатимуть із владою окремі імена, округи, дільниці і ради.

Однак, попри все, є тут і позитив для суспільства. Така ситуація дає можливість народження цікавих, нових за суттю регіональних політичних проектів. Наступні місцеві вибори навряд чи докорінно змінять ситуацію в країні та на її політичній карті. Але вони можуть нарешті народити майданівські політсили з середовища тих, хто боровся за зміни, проте так їх і не дочекався. А нову еліту так зачекалось наше суспільство.

Відтак для влади знову непросте звдання: не допустити, аби виборець послав її нижче прохідного бар’єру. Та й майбутня децентралізація, що її нинішня влада позиціонує ледь не як головне прийдешнє державне перетворення, повинна потрапити в надійні руки.

Вочевидь, через бажання зберегти ті надійні важелі й затягується ухвалення закону про місцеві вибори. Не будуть же після Революції гідності керівники облдержадміністрацій сідати за кермо адмінресурсного котка? Чи будуть?..

Літнє законодавче зілля — осіння щедрість виборів

Ще на початку року Голова Верховної Ради Володимир Гройсман пообіцяв, що нове місцеве виборче законодавство з’явиться не пізніше травня. Тепер же строки змістились на червень–липень. Але в будь-якому разі закон слід ухвалити до кінця поточної сесії парламенту.

Як виглядатиме майбутній закон про вибори до місцевих рад, можна судити в загальних рисах. Скажімо, політтехнолог Сергій Гайдай припускає, що ці вибори, можливо, будуть першими, які пройдуть за відкритими списками, і що переможець на окрузі так і не стане депутатом , якщо його партія не набере відповідної кількості голосів.

Мається на увазі законопроект, в основі котрого лежить так звана «німецька модель». За визначенням політологів, така схема здатна дати додатковий шанс саме правлячій силі.

Передбачається також більше, ніж у минулому сезоні, фінансових вливань із благословення того-таки адмінресурсу. Щодо Вінниччини — вотчини нинішніх керманичів країни, тут зусилля мають подвоїтись. Імідж, знаєте, — це все.

І доки безнадійно відсталі від потяга будуть надриватись у спробах скочити на підніжку останнього вагону, серйозні хлопці уже закінчать увесь поділ виборчого врожаю.

Політичний підтекст побитих горщиків

Отже, в новій законодавчій виборчій проблемі, принаймні так як вона наразі подається, — чорт ногу зламає. А доки він її ламає, осередки партій на місцях своїми правими руками розгорнули процес по-своєму, щоб будь-який новий закон нічому не завадив.

Партії почали заходити з іншого боку. Декотрі з них хто приручив, а хто створив громадські організації.

Можливо, це не так привернуло б увагу допитливого виборця, якби не публічні баталії між громадськими діячами та журналістами. А спровокувало їх, з одного боку, розташування в офісі екс-голови Вінницької облради, колишнього «регіонала», а нині заступника голови Партії розвитку України Сергія Татусяка прес-центру державного інформагентства «Укрінформ», а з іншого — відкриття регіонального офісу з питань втілення реформ на базі ГО «Подільського агентства регіонального розвитку» Олега Левченка, наближеного до спікера Володимира Гройсмана.

У першому випадку новина стала скандальною, тому що звинувачення на державний «Укрінформ» посипались через створення прес-центру на «приватній» території — мовляв, апріорі у Вінниці він уже під певною сферою впливу.

У другому випадку призначення координатора обласного відділення ГО «Опора» Олега Левченка відповідальним за реформи ополчило голову громадської ради при ОДА Михайла Бардина та ще низку громадських діячів. На місцевих сайтах вони обнародували звинувачення Левченка в організації і проведенні «провладного маршу» 8 грудня 2014 року, висловлюючи обурення ще й через «тотальну «гройсманізацію» області».

Подібні перипетії окреслили давній розкол у середовищі громадських активістів. І схоже, публічні протистояння між ними будуть набирати обертів з наближенням виборів.

Електоральне поле з тарифами і в’язнями

Боротьба за виборця почалась ще з початку оголошення про дію нових тарифів. Найактивніше за цю тему взялася «Батьківщина». Ця партія на минулих виборах отримала друге місце на виборах до облради, і якщо взяти до уваги адміністративний тиск «регіоналів», то це можна вважати перемогою. Основні меседжі до виборців, окрім боротьби з підвищенням комунальних тарифів, «біло-сердечні» також уже озвучили. Серед них — проблема ув’язнення активіста-майданівця Юрія Хорта (Павленка). Днями в інтернеті з’явилося друге послання Хорта з-за грат, у якому він називає себе «особистим в’язнем Порошенка».

Нагадаємо, ультраправий активіст проявив себе на лише на місцевому Майдані, а й у ксенофобських акціях, а минулої зими був одним із найактивніших учасників захоплення будівлі вінницької обласної влади. Тоді він порвав портрет Президента Петра Порошенка і вважає, що перебуває за гратами саме через це. Натомість у вінницькій міліції зазначають, що наруга над портретом глави держави не є злочином, оскільки це не державний символ, і Хорт заарештований за хуліганство та завдання тілесних ушкоджень правоохоронцям.

ВО «Свобода», що останнім часом наростила рейтинг на Вінниччині, на виборах теж експлуатуватиме тему зменшення комунальних тарифів, проведення люстрації та «Свободу політв’язню Хорту».

Ще одним суб’єктом, що планує зібрати голоси на темі скасування завищених тарифів, є громадська організація «Голос народу», яку очолює бізнесмен і активіст Віктор Маліновський. Напрацювань у нього достатньо — від боротьби з «комунальною мафією» часів мерства Гройсмана до усіх майданівських вимог разом зі «свободу політв’язням».

Тож виходить, що три учасники перегонів, соратники по Майдану, конкуруватимуть один з одним з однаковими меседжами.

Щоправда, фактично ці ж теми розігруватиме й «Опозиційний блок». Він на Вінниччині до останнього часу не заявляв про себе, лише недавно з’явилось повідомлення, що головою його облорганізації став екс-«регіонал», депутат Вінницької обласної ради Сергій Чорноокий. І теж своєрідна заявка на участь у виборах.

У перегонах візьме участь і партія «УДАР», яка на минулих виборах до облради теж недобрала десяті частки відсотка, як і «Свобода». Пробуватимуть сили й «Правий сектор», «Воля», «Самопоміч». І партія, створена на базі руху «Народний контроль» — в області до неї ввійшли впливові вінницькі майданівці.

Поки що під питанням «Народний фронт» як окремий проект.

На цьому фоні можна було б припустити, що «їзда по мізках» виборців «тарифною складовою» відкриває шанс для перемоги Блоку Петра Порошенка. Якби не все ті ж неоднозначні кроки діючої влади із ув’язненням активістів, майданців, фронтовиків. Як Хорта, так і підозрюваних у пограбуванні автозаправки в Києві з розстрілом міліціонерів (одна з обвинувачених у співучасті в цьому злочині — ультраправа любителька свастик, 19-річна вінничанка Віта Заверуха з «Айдара»), колишнього комбата батальйону «Айдар» нардепа Сергія Мельничука. На Вінниччині чимала частина електорату не вірить у винуватість земляків, хай навіть їх звинувачують у бандитизмі.

Не факт, що тема «політичних в’язнів» не стане на Вінниччині передвиборчою «фішкою» і для декотрих коаліційних суб’єктів — тих, хто відчуває себе в коаліції, як у мишоловці.